What do you think?
La Divina Commedia #1-3
The Divine Comedy: Inferno - Purgatorio - Paradiso
This Everyman’s Library edition–containing in one volume all three cantos, Inferno, Purgatorio, and Paradiso–includes an introduction by Nobel Prize—winning poet Eugenio Montale, a chronology, notes, and a bibliography. Also included are forty-two drawings selected from Botticelli’s marvelous late-fifteenth-century series of illustrations.
Translated in this edition by Allen Mandelbaum, The Divine Comedy begins in a shadowed forest on Good Friday in the year 1300. It proceeds on a journey that, in its intense recreation of the depths and the heights of human experience, has become the key with which Western civilization has sought to unlock the mystery of its own identity.
Mandelbaum’s astonishingly Dantean translation, which captures so much of the life of the original, renders whole for us the masterpiece of that genius whom our greatest poets have recognized as a central model for all poets.
Translated in this edition by Allen Mandelbaum, The Divine Comedy begins in a shadowed forest on Good Friday in the year 1300. It proceeds on a journey that, in its intense recreation of the depths and the heights of human experience, has become the key with which Western civilization has sought to unlock the mystery of its own identity.
Mandelbaum’s astonishingly Dantean translation, which captures so much of the life of the original, renders whole for us the masterpiece of that genius whom our greatest poets have recognized as a central model for all poets.
798 pages, Hardcover
First published January 1, 1304
About the author
Dante Alighieri
4,403 books6,532 followersDante Alighieri, or simply Dante (May 14/June 13 1265 – September 13/14, 1321), is one of the greatest poets in the Italian language; with the story-teller, Boccaccio, and the poet, Petrarch, he forms the classic trio of Italian authors. Dante Alighieri was born in the city-state Florence in 1265. He first saw the woman, or rather the child, who was to become the poetic love of his life when he was almost nine years old and she was some months younger. In fact, Beatrice married another man, Simone di' Bardi, and died when Dante was 25, so their relationship existed almost entirely in Dante's imagination, but she nonetheless plays an extremely important role in his poetry. Dante attributed all the heavenly virtues to her soul and imagined, in his masterpiece The Divine Comedy, that she was his guardian angel who alternately berated and encouraged him on his search for salvation.
Politics as well as love deeply influenced Dante's literary and emotional life. Renaissance Florence was a thriving, but not a peaceful city: different opposing factions continually struggled for dominance there. The Guelfs and the Ghibellines were the two major factions, and in fact that division was important in all of Italy and other countries as well. The Pope and the Holy Roman Emperor were political rivals for much of this time period, and in general the Guelfs were in favor of the Pope, while the Ghibellines supported Imperial power. By 1289 in the battle of Campaldino the Ghibellines largely disappeared from Florence. Peace, however, did not insue. Instead, the Guelf party divided between the Whites and the Blacks (Dante was a White Guelf). The Whites were more opposed to Papal power than the Blacks, and tended to favor the emperor, so in fact the preoccupations of the White Guelfs were much like those of the defeated Ghibellines. In this divisive atmosphere Dante rose to a position of leadership. in 1302, while he was in Rome on a diplomatic mission to the Pope, the Blacks in Florence seized power with the help of the French (and pro-Pope) Charles of Valois. The Blacks exiled Dante, confiscating his goods and condemning him to be burned if he should return to Florence.
Dante never returned to Florence. He wandered from city to city, depending on noble patrons there. Between 1302 and 1304 some attempts were made by the exiled Whites to retrieve their position in Florence, but none of these succeeded and Dante contented himself with hoping for the appearance of a new powerful Holy Roman Emperor who would unite the country and banish strife. Henry VII was elected Emperor in 1308, and indeed laid seige to Florence in 1312, but was defeated, and he died a year later, destroying Dante's hopes. Dante passed from court to court, writing passionate political and moral epistles and finishing his Divine Comedy, which contains the Inferno, Purgatorio, and Paradiso. He finally died in Ravenna in 1321.
Politics as well as love deeply influenced Dante's literary and emotional life. Renaissance Florence was a thriving, but not a peaceful city: different opposing factions continually struggled for dominance there. The Guelfs and the Ghibellines were the two major factions, and in fact that division was important in all of Italy and other countries as well. The Pope and the Holy Roman Emperor were political rivals for much of this time period, and in general the Guelfs were in favor of the Pope, while the Ghibellines supported Imperial power. By 1289 in the battle of Campaldino the Ghibellines largely disappeared from Florence. Peace, however, did not insue. Instead, the Guelf party divided between the Whites and the Blacks (Dante was a White Guelf). The Whites were more opposed to Papal power than the Blacks, and tended to favor the emperor, so in fact the preoccupations of the White Guelfs were much like those of the defeated Ghibellines. In this divisive atmosphere Dante rose to a position of leadership. in 1302, while he was in Rome on a diplomatic mission to the Pope, the Blacks in Florence seized power with the help of the French (and pro-Pope) Charles of Valois. The Blacks exiled Dante, confiscating his goods and condemning him to be burned if he should return to Florence.
Dante never returned to Florence. He wandered from city to city, depending on noble patrons there. Between 1302 and 1304 some attempts were made by the exiled Whites to retrieve their position in Florence, but none of these succeeded and Dante contented himself with hoping for the appearance of a new powerful Holy Roman Emperor who would unite the country and banish strife. Henry VII was elected Emperor in 1308, and indeed laid seige to Florence in 1312, but was defeated, and he died a year later, destroying Dante's hopes. Dante passed from court to court, writing passionate political and moral epistles and finishing his Divine Comedy, which contains the Inferno, Purgatorio, and Paradiso. He finally died in Ravenna in 1321.
Ratings & Reviews
Friends & Following
Create a free account to discover what your friends think of this book!
Community Reviews
Displaying 1 - 15 of 15 reviews
September 22, 2026
Не пам'ятаю, де я наткнувся на це порівняння, але воно чудове: «Божественна комедія» — це Facebook часів Данте – там така концентрація середньовічних реальних історичних осіб подій і місцевостей що без контексту зрозуміти про що йдеться, майже неможливо. Тому швидко прочитати її не вдасться, так само як, наприклад, і «Іліаду» чи «Одіссею» Гомера. Якщо ви хочете не просто насолодитися суперприкольним перекладом Євгена Дроб'язка (а як він це зробив — я взагалі не уявляю, він геній!), то вам доведеться виділити на цю книжку пів року як мінімум. Ви просто задовбаєтеся шукати інформацію, щоб зрозуміти контекст згаданих осіб, місцевостей та подій, про які пише Данте. Тим більше тупо братися до цієї книги, попередньо не ознайомившись із критикою або хоча б не прочитавши коментарі до неї.
Скажу чесно, що книга нелегка для читання, хоча, ще раз – Дроб'язко як перекладач зробив просто геніальну роботу. Та якщо відкинути її історичну цінність і зосередитися виключно на літературному аспекті — читати її це абсолютна й вишукана насолода. Навіть якщо ви не літературний критик за фахом, а просто людина, яка любить українську мову та її звучання у старих текстах.
Кажуть, що новий переклад Максима Стріхи теж гідний. Я, на жаль, не можу це ні підтвердити, ні спростувати, і навряд чи наважуся ще раз перечитати «Комедію» вже в його варіанті. Я знайшов в антикварній крамниці оригінальне видання 70-их років і воно досить непогане як на Радянський Союз: тверда обкладинка, суперобкладинка, гарний шрифт, чудовий папір... Бракує, правда, тканинного ляссе, але читати таку паперову книгу – це просто кайф! Я читав її виключно зранку, на сході сонця, на балконі, з доброю фільтр-кавою в руці. Я, правда, не настільки крутий бібліофіл, щоб утримувати увагу на таких текстах протягом довгого часу: мого фокусу вистачало на 20, максимум 30 хвилин, а далі мозок починав блукати й доводилося зусиллям волі повертати себе до сторінок. Але це були найпрекрасніші 35 ранків мого життя!
Якщо ви не літературознавець і не цікавитеся історією літератури, а є просто відданим читачем, то навряд чи я міг би вам її порекомендувати. Це було б нечесно, і я б не хотів, щоб ви мене потім закидали помідорами. Тому купуйте й читайте на свій власний страх і ризик.
Чи має бути ця книга в програмі шкільної літератури? Однозначно ні. Хіба що вивчити найвизначніші уривки напам'ять або хоча б розібрати їх з історичної та літературної точок зору. Чи має вона бути обов'язковою для розбору на філологічних студіях? Однозначно так. Майте совість, це ж основа європейського канону
Скажу чесно, що книга нелегка для читання, хоча, ще раз – Дроб'язко як перекладач зробив просто геніальну роботу. Та якщо відкинути її історичну цінність і зосередитися виключно на літературному аспекті — читати її це абсолютна й вишукана насолода. Навіть якщо ви не літературний критик за фахом, а просто людина, яка любить українську мову та її звучання у старих текстах.
Кажуть, що новий переклад Максима Стріхи теж гідний. Я, на жаль, не можу це ні підтвердити, ні спростувати, і навряд чи наважуся ще раз перечитати «Комедію» вже в його варіанті. Я знайшов в антикварній крамниці оригінальне видання 70-их років і воно досить непогане як на Радянський Союз: тверда обкладинка, суперобкладинка, гарний шрифт, чудовий папір... Бракує, правда, тканинного ляссе, але читати таку паперову книгу – це просто кайф! Я читав її виключно зранку, на сході сонця, на балконі, з доброю фільтр-кавою в руці. Я, правда, не настільки крутий бібліофіл, щоб утримувати увагу на таких текстах протягом довгого часу: мого фокусу вистачало на 20, максимум 30 хвилин, а далі мозок починав блукати й доводилося зусиллям волі повертати себе до сторінок. Але це були найпрекрасніші 35 ранків мого життя!
Якщо ви не літературознавець і не цікавитеся історією літератури, а є просто відданим читачем, то навряд чи я міг би вам її порекомендувати. Це було б нечесно, і я б не хотів, щоб ви мене потім закидали помідорами. Тому купуйте й читайте на свій власний страх і ризик.
Чи має бути ця книга в програмі шкільної літератури? Однозначно ні. Хіба що вивчити найвизначніші уривки напам'ять або хоча б розібрати їх з історичної та літературної точок зору. Чи має вона бути обов'язковою для розбору на філологічних студіях? Однозначно так. Майте совість, це ж основа європейського канону
July 28, 2025
Про "Божественну комедію" так багато сказано й написано, що єдине, що варто додати - це закликати читати її повністю, а не обмежуватися лише "Пеклом", розуміючи, утім, що це не буде легка прогулянка.
December 23, 2022
важкувато було пірнути в світ Данте. в школі (коли я не скористалася можливістю прочитати комедію) не попереджали, що це дуже політизований текст. вже в середині «Чистилища» я трохи втомилася читати про ті політичні колізії, у яких брав участь Данте, і від бомбардування сотнею імен ключових для того часу, але нікому не відомих зараз персоналій. до речі, дивна тенденція лаяти сучасну літературу за політизованість та нібито надмірну фіксацію на різних актуальних темах чомусь не працює з «Божественною комедією», з якої політика лізе скрізь усі шпарини, але це сприймається без претензій, як норма. але в принципі, давно відомо, що консерватори не читають книги.
«Пекло» з його захоплюючими, фізіологічними зображеннями тортур виявилося найцікавішою частиною, «Чистилище» — ні риба ні м'ясо, і з «Раєм» зовсім погано — суцільна любов і благодать, — нудьга, одним словом. при цьому неможливо не відзначити сміливість Данте, який помістив себе в цю «мисленнєву подорож» в якості головного героя — мене це здивувало, враховуючи час написання комедії. у цьому вже виразно відчувається мислення та цінності людини епохи Відродження, до якої залишалося не менше сторіччя.
«Пекло» з його захоплюючими, фізіологічними зображеннями тортур виявилося найцікавішою частиною, «Чистилище» — ні риба ні м'ясо, і з «Раєм» зовсім погано — суцільна любов і благодать, — нудьга, одним словом. при цьому неможливо не відзначити сміливість Данте, який помістив себе в цю «мисленнєву подорож» в якості головного героя — мене це здивувало, враховуючи час написання комедії. у цьому вже виразно відчувається мислення та цінності людини епохи Відродження, до якої залишалося не менше сторіччя.
March 19, 2024
Найкраще, що я коли небуть читала ❤️
November 17, 2023
«Божественна комедія» - це must read для всіх, але тільки у свідомому віці. Коли вивчали у школі в 5-6 класі - це було дуже зарано. А коли уже є певний багаж знань з міфології, релігії, історії, культури, то зовсім по іншому відкривається твір. Рекомендую тим, хто цікавиться чи подорожує Італією, багато фактів можна дізнатись з книги і без екскурсовода.
June 25, 2022
Почну з розносу. Зміна наголосів, анжамбемани, інверсії і ще дещо (навіть не знаю, чи є у цього назва; коли слова, залежні від словосполучення, розбивають це словосполучення надвоє, скажімо, “в мерехтінні взрів орла ясному”, яке має означати “в ясному мерехтінні взрів орла”), приправлені метафоричною мовою і стилізацією під давнину ускладнюють читання. Якщо це недоліки стилю Данте, а Стріха просто намагався його повторити - дуже шкода. Якщо це недоліки Стріхи - так само шкода. Не так погано читається “Пекло”, де багато описів, чи “Чистилище”, де більше оповідання. Проте “Рай” містить більше філософії й космографії, і фактично потребує декодування.
Зміст усім відомий: Данте проходить пекло, чистилище і рай, і йому розповідають, хто там опинився і за що. Раніше я думав, що так він описує картину світу. Однак великий акцент робиться на тих, з ким був знайомий сам автор, тому твір, схоже, про те, що своїх друзів він хотів відправити до раю, а ворогів - до пекла. Це, звісно, не головний мотив, але в процесі написання він від нього не втримався.
Зміст усім відомий: Данте проходить пекло, чистилище і рай, і йому розповідають, хто там опинився і за що. Раніше я думав, що так він описує картину світу. Однак великий акцент робиться на тих, з ким був знайомий сам автор, тому твір, схоже, про те, що своїх друзів він хотів відправити до раю, а ворогів - до пекла. Це, звісно, не головний мотив, але в процесі написання він від нього не втримався.
January 6, 2024
Я думаю багато хто знає, хто такий Данте. Але все ж таки якщо є ті хто не знає хто це, я трішки про нього розповім. Данте – це італійський поет епохи Відродження, який написав знамениту поему «Божественна комедія». Мало хто знає, що всі свої твори Данте присвячував одній єдиній дівчині. Він любив її з дитинства. Цю дівчину звали Беатріче. Любити все життя одну жінку, обожнювати її, але при цьому ніколи не мати з нею близькості… напевно, це було щось більше, ніж просто кохання. Але найголовніше це те, що їхня історія кохання надихає через стільки століть.
Книга чудова, з багатьох причин. Вона відкриває погляд людей із століття, про що вони думали і як вони собі уявляли пекло та рай і що це для них значило.
Книга важка, не всі можуть прочитати її, іноді наверталися сльози.
Чи я хочу перечитувати цю книгу? Навряд чи. Чи рекомендую я її? Так, звичайно, так. Мені здається, кожна людина має прочитати цю книгу і трохи подумати про своє життя. Багато істин тих років актуальні й донині. Це страшно та сумно.
Сенс "Божественної комедії", як показує нам автор, в описі людських гріхів, пороків та покаранні за них. Данте каже нам, що треба вести праведний спосіб життя, треба жити з Богом у душі, з вірою, не грішити. Якщо ти згрішив, треба усвідомити це, щиро покаятися, очистити свою душу. Адже Душа безсмертна. Можливо, за кожен свій вчинок, здійснений тут, доведеться платити там. Чи будемо ми вічно страждати за свої гріхи або насолоджуватися вічним життям, сповненим любов'ю і добротою, залежить тільки від нас.
Цю книгу треба читати неодмінно вголос, щоб відчути ті емоції, які вклав у свою розповідь Данте Аліг'єрі. Це просто чудово! Раджу всім ознайомитися з "Божественною комедією", бо це справді шедевральний твір!📚🤩
Книга чудова, з багатьох причин. Вона відкриває погляд людей із століття, про що вони думали і як вони собі уявляли пекло та рай і що це для них значило.
Книга важка, не всі можуть прочитати її, іноді наверталися сльози.
Чи я хочу перечитувати цю книгу? Навряд чи. Чи рекомендую я її? Так, звичайно, так. Мені здається, кожна людина має прочитати цю книгу і трохи подумати про своє життя. Багато істин тих років актуальні й донині. Це страшно та сумно.
Сенс "Божественної комедії", як показує нам автор, в описі людських гріхів, пороків та покаранні за них. Данте каже нам, що треба вести праведний спосіб життя, треба жити з Богом у душі, з вірою, не грішити. Якщо ти згрішив, треба усвідомити це, щиро покаятися, очистити свою душу. Адже Душа безсмертна. Можливо, за кожен свій вчинок, здійснений тут, доведеться платити там. Чи будемо ми вічно страждати за свої гріхи або насолоджуватися вічним життям, сповненим любов'ю і добротою, залежить тільки від нас.
Цю книгу треба читати неодмінно вголос, щоб відчути ті емоції, які вклав у свою розповідь Данте Аліг'єрі. Це просто чудово! Раджу всім ознайомитися з "Божественною комедією", бо це справді шедевральний твір!📚🤩
January 4, 2019
"Божественна комедія" має безперечну історичну та культурологічну цінність, але читати її зараз вкрай важко. Це була дуже довга мука (до речі, найлегше пішло "Чистилище", хоча здебільшого всі нахвалюють "Пекло").
February 27, 2026
Я все ще не можу осягнути, що оцінюю безсмертну класику на сайті, де ДШІТ має вищий рейтинг ніж "Ромео і Джульєтта", але here we are, і мені здається ми готові до цієї розмови
Навіть не намагатимусь проаналізувати "Божественну комедію" з серйозної точки зору. Вже ж стільки літературознавців, письменників і перекладачів виголосили свої інтелектуальні, і будьмо відверті, дещо пафосні та пишномовні, промови щодо геніальності Данте і його "Комедії", що й додати чогось розумного вже нічого.
Скажу, що для звичайного читача навряд чи ця подорож стане легкою і захопливою. Окрім вічних ідей про Рай і Пекло, позаземне буття і спокуту за власні гріхи, Данте також пише про дуже контекстуальні речі своєї доби. А якщо цей контекст 600 річної давнини - то погодьтесь, цікавого там мало.
Якщо "Пекло" - це відносно цікава подорож, яка оприявнює погляди на гріхи людські та фантастичні методи покарання,
"Чистилище" - перехідна частина з політизованими закидами від Данте до Флоренції та папської церкви,
то "Рай" - це суцільна данина церковним святим, високоморальним постулатам та ідеям смирення.
Але потрібно віддати Данте належне. Настільки майстерно зобразити фантастичні три світи, вмістити туди християнські, міфологічні, астрономічні та історичні мотиви, вписати особисту трагедію, а також політичні погляди і зробити це у вишуканій формі може лише високо обдарована людина. Але особисто мене тішить думка, що десь у паралельних всесвітах можна написати свою локалізовану "Божественну комедію". Таку, де на N-ному колі пекла тусить Аваков з Міндічем, а по дорозі ми зустрічаємо усіх наших друзів, ворогів, блогерів, народну естраду та політиків. Ну і де Рай - місце трохи повеселіше)
Навіть не намагатимусь проаналізувати "Божественну комедію" з серйозної точки зору. Вже ж стільки літературознавців, письменників і перекладачів виголосили свої інтелектуальні, і будьмо відверті, дещо пафосні та пишномовні, промови щодо геніальності Данте і його "Комедії", що й додати чогось розумного вже нічого.
Скажу, що для звичайного читача навряд чи ця подорож стане легкою і захопливою. Окрім вічних ідей про Рай і Пекло, позаземне буття і спокуту за власні гріхи, Данте також пише про дуже контекстуальні речі своєї доби. А якщо цей контекст 600 річної давнини - то погодьтесь, цікавого там мало.
Якщо "Пекло" - це відносно цікава подорож, яка оприявнює погляди на гріхи людські та фантастичні методи покарання,
"Чистилище" - перехідна частина з політизованими закидами від Данте до Флоренції та папської церкви,
то "Рай" - це суцільна данина церковним святим, високоморальним постулатам та ідеям смирення.
Але потрібно віддати Данте належне. Настільки майстерно зобразити фантастичні три світи, вмістити туди християнські, міфологічні, астрономічні та історичні мотиви, вписати особисту трагедію, а також політичні погляди і зробити це у вишуканій формі може лише високо обдарована людина. Але особисто мене тішить думка, що десь у паралельних всесвітах можна написати свою локалізовану "Божественну комедію". Таку, де на N-ному колі пекла тусить Аваков з Міндічем, а по дорозі ми зустрічаємо усіх наших друзів, ворогів, блогерів, народну естраду та політиків. Ну і де Рай - місце трохи повеселіше)
June 17, 2025
Мабуть років 20 вже мав бажання прочитати цю поему, магнум опус Данте. І відлякувало 2 речі - її розмір та поезія. Не люблю цю форму літератури. Але складова частина Комедії надзвичайно приваблювала, і я дійсно з неймовірним задоволенням прочитав Пекло, через неймовіну кількість вісилок до історічних особистостей та міфічних персонажів з боку Аліг’єрі. Та в цілому захопліво розписану концепцію Пекла.
Далі зацікавленність поемою почала спадати, пропорційно руху Данте до раю, культурні відсилки почали переключатись на італійські історічні особистості або зникати зовсім. Тим не менш, дочитав до кінця.
Для мене Божественна комедія заслуговує уваги та пошани, а якщо звернути увагу на вік поеми, вона дійсно неймовірно і талановито описана, до того ж читається непогано. Концепція потойбіччя від Аліг'єрі цікавить і досі, історія написана по канонам пригоди героя про які писав Джозеф Кемпбелл (років через 500) і написана добре, і буде актуальна ще дуже довго. Божественна комедія - безумовно шедевр світової літератури з гарно загорнутим енциклопедичним обсягом середньовічних знань.
Далі зацікавленність поемою почала спадати, пропорційно руху Данте до раю, культурні відсилки почали переключатись на італійські історічні особистості або зникати зовсім. Тим не менш, дочитав до кінця.
Для мене Божественна комедія заслуговує уваги та пошани, а якщо звернути увагу на вік поеми, вона дійсно неймовірно і талановито описана, до того ж читається непогано. Концепція потойбіччя від Аліг'єрі цікавить і досі, історія написана по канонам пригоди героя про які писав Джозеф Кемпбелл (років через 500) і написана добре, і буде актуальна ще дуже довго. Божественна комедія - безумовно шедевр світової літератури з гарно загорнутим енциклопедичним обсягом середньовічних знань.
March 7, 2026
уфф.... ну принаймні я спробували
April 17, 2023
_ 4/10 _
_ Хороша й дуже змістовна передмова, яка в 20-ти сторінках пояснює всю суть твору. Звідки я дізнався що оригінальна назва «Комедія», а божественною її нарік один дослідник даного твору. Дуже доречні пояснення після основного тексту. Гарний переклад і загалом непогано написано. Щоб повністю поринути в суть тексту потрібні ґрунтовні знання Римської історії й культури, а оскільки я в цьому не дуже сильний…
_ Ну а загалом, концепт трішки нагадує "Білі Міліґана", коли ґвалтівнику і вбивці найняли письменника, який би придумав розлад особистості для здорової людини і цим самим спробувати виправдати жорстокого злочинця на суді, на щастя йому не вдалось. Так от, коли римські правителі в кращих монархічних традиціях зажрались до невпізнаваності, вони захотіли якось відбілити свої ніжні дупці й найняли хорошого поета, щоб він (за допомогою цікавого концепту 9-ти кіл пекла) ослабив їхні страждання в потойбічному світі, ну й згладив напруженість і невдоволення в суспільстві, типу вони ж не такі погані, щоб дуже сильно страждати, можна й трішки менше🤷🏼♂️
_ Ну й представник «хороших росіян», якого мені довелось вирізати (як Ітачі Учіх) різаком😈, на звороті книжки від видавництва Folio - це лютий зашквар.
_ Хороша й дуже змістовна передмова, яка в 20-ти сторінках пояснює всю суть твору. Звідки я дізнався що оригінальна назва «Комедія», а божественною її нарік один дослідник даного твору. Дуже доречні пояснення після основного тексту. Гарний переклад і загалом непогано написано. Щоб повністю поринути в суть тексту потрібні ґрунтовні знання Римської історії й культури, а оскільки я в цьому не дуже сильний…
_ Ну а загалом, концепт трішки нагадує "Білі Міліґана", коли ґвалтівнику і вбивці найняли письменника, який би придумав розлад особистості для здорової людини і цим самим спробувати виправдати жорстокого злочинця на суді, на щастя йому не вдалось. Так от, коли римські правителі в кращих монархічних традиціях зажрались до невпізнаваності, вони захотіли якось відбілити свої ніжні дупці й найняли хорошого поета, щоб він (за допомогою цікавого концепту 9-ти кіл пекла) ослабив їхні страждання в потойбічному світі, ну й згладив напруженість і невдоволення в суспільстві, типу вони ж не такі погані, щоб дуже сильно страждати, можна й трішки менше🤷🏼♂️
_ Ну й представник «хороших росіян», якого мені довелось вирізати (як Ітачі Учіх) різаком😈, на звороті книжки від видавництва Folio - це лютий зашквар.
April 21, 2022
📍Жанр: філософсько-фантастична поема.
.
.
▫️Будучи на середині свого життєвого шляху, Данте робить мандрівку загробним світом. Йому належить побачити за життя Пекло, Чистилище і Рай, звільнитися від тяжкості гріхів і знайти істину.
⠀
▫️Разом з Данте читач проходить нелегкий, але повний величності шлях від темряви до світла, від пороку до чесноти, щоб на вершині побачити прекрасне.
.
.
▪️Це було важко. Правда, дуже і дуже важко. Через кожні два-три рядки посилання на примітки, без яких неможливо нічого зрозуміти. Дуже багато людей, які були відомі у Флоренції в ті часи, але про яких зараз не маю жодного уявлення.
І все це читати у віршах виявилося тортурами.
⠀
▪️Якщо вірити цій комедії, то майже всім місце в Аду чи Чистилищі. Навіть на хвилинку уявила, як мене гризе Цербер. Але щоб опинитися в Раю, треба надто сумно жити Землі.
⠀
▪️Єдине що, цікаво було дізнатися про життя самого Данте та історію його рідного міста.
⠀
▪️Не смію оцінювати велике, лише скажу, що рада ледве домучила цю книгу, чому рада. Не знаю, чого хочуть від школярів вчителя, вимагаючи, щоб вони читали цей твір у 8 класі.
.
.
▫️Будучи на середині свого життєвого шляху, Данте робить мандрівку загробним світом. Йому належить побачити за життя Пекло, Чистилище і Рай, звільнитися від тяжкості гріхів і знайти істину.
⠀
▫️Разом з Данте читач проходить нелегкий, але повний величності шлях від темряви до світла, від пороку до чесноти, щоб на вершині побачити прекрасне.
.
.
▪️Це було важко. Правда, дуже і дуже важко. Через кожні два-три рядки посилання на примітки, без яких неможливо нічого зрозуміти. Дуже багато людей, які були відомі у Флоренції в ті часи, але про яких зараз не маю жодного уявлення.
І все це читати у віршах виявилося тортурами.
⠀
▪️Якщо вірити цій комедії, то майже всім місце в Аду чи Чистилищі. Навіть на хвилинку уявила, як мене гризе Цербер. Але щоб опинитися в Раю, треба надто сумно жити Землі.
⠀
▪️Єдине що, цікаво було дізнатися про життя самого Данте та історію його рідного міста.
⠀
▪️Не смію оцінювати велике, лише скажу, що рада ледве домучила цю книгу, чому рада. Не знаю, чого хочуть від школярів вчителя, вимагаючи, щоб вони читали цей твір у 8 класі.
July 10, 2024
Повернулася до шкільної літератури, щоб через роки спробувати краще зрозуміти її значення та вплив на світову культуру.
Данте Аліг'єрі у своїй поемі розповідає про подорож головного героя крізь пекло, чистилище та рай. У книзі описуються зустрічі з різними історичними та міфологічними персонажами, кожен з яких символізує певні гріхи чи чесноти. Кожна з частин поеми детально описує різні аспекти життя після смерті та морального розвитку. Данте використовує багатошаровий символізм та архаїчну мову, що робить книгу складною, але надзвичайно глибокою.
Книга надихає до роздумів про природу гріха, покарання і спасіння, але потребує читання з коментарями для повного розуміння.
Данте Аліг'єрі у своїй поемі розповідає про подорож головного героя крізь пекло, чистилище та рай. У книзі описуються зустрічі з різними історичними та міфологічними персонажами, кожен з яких символізує певні гріхи чи чесноти. Кожна з частин поеми детально описує різні аспекти життя після смерті та морального розвитку. Данте використовує багатошаровий символізм та архаїчну мову, що робить книгу складною, але надзвичайно глибокою.
Книга надихає до роздумів про природу гріха, покарання і спасіння, але потребує читання з коментарями для повного розуміння.
November 28, 2021
Просто є книжки, які слід перечитувати у різному віці...
І ця одна із них.
І ця одна із них.
Displaying 1 - 15 of 15 reviews