Language Myths

Denne artikkelen setter søkelyset på flerspråklige laerere i danske og norske skoler. Artikkelens empiriske materiale og teoretiske og analytiske fundament hentes fra doktoravhandlingene våre (Daugaard, 2015; Dewilde, 2013), som begge er lingvistisk etnografisk studier. Daugaards feltarbeid foregår ved en dansk skole og kombinerer feltnotater med videoopptak og fotos, mens Dewildes feltarbeid finder sted ved to norske skoler og traekker på en kombination af feltnotater og lydopptak. I artikkelen kombineres et empirisk fokus på flerspråklige laerere og deres profesjonelle praksis med en teoretisk forståelse av språk som oppfinnelse og i forlengelsen av dette ses de flerspråklige laerere som oppfinnere. Dette perspektiveres med Conteh, Copland og Creeses (2014) konseptualisering av myter om språkundervisning og språklaering. Artikkelens analyser viser, hvordan de flerspråklige laererne utfordrer mytene i sin pedagogiske praksis og i møte med andre laerere og skoleledelsen, slik at de framstår som forkjempere i en transformasjon av språkpedagogisk praksis i skolen.

У статті здійснено спробу прокоментувати культуромовний аспект політичного дискурсу чинного президента України В. Зеленського. Актуальність дослідження полягає в тому, що культура мовлення публічного управлінця, зокрема президента України, є основним компонентом його культурологічної компетенції. Узагальнено, що політичний дискурс є відображенням суспільно-політичного життя країни, загальних, національних і культурних цінностей. Тому сьогодні поняття «культура мовлення» і «політичний дискурс» нероздільні. Зазначено, що доцільно розглядати політичний дискурс у межах політичної комунікації. На матеріалі звернень В. Зеленського як жанру політичного дискурсу виокремлено й досліджено найтиповіші мовні помилки в цьому жанрі політичного дискурсу періоду карантину. На лексичному рівні це здебільшого надуживання російських кальок, уживання слів із неправильним значенням, плеоназми. Серед морфологічних норм-це уживання закінчень-у,-ю-а,-я в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду; відмінювання з номенклатурними словами однослівних топонімів у формі множини; невмотивоване використання прикметника «даний»; неправильне використання присвійних займенників; помилки у процесі відмінювання складних числівників; нехарактерна для української мови конструкція з дієсловом «давай, давайте». На синтаксичному рівні В. Зеленський вдається до уживання ненормативних пасивних конструкцій дієслів; неправильного використання безособових форм дієслів із діячем в орудному відмінку; невмотивованого вживання прийменників на позначення часу; не завжди нормативного використання клішованих конструкцій. Наголошено, що підвищення мовної культури гаранта Конституції України є першочерговим завданням В. Зеленського як державного службовця, нагальним компонентом його іміджу. Запропоновано шляхи ефективного вирішення питання підвищення рівня культури мовлення президента України як публічного управлінця.

The Russian–Ukrainian war entered every Ukrainian home and this is reflected in the daily military discourse. Many new military lexemes, including numerous chrematonyms, have appeared in
the speech of every Ukrainian. One of the most popular words of the Ukrainian military discourse
in 2022 emerged from this class of proper names — the chrematonyms Javelin and Bayraktar, the
semantics, pragmatics and functional load of which are analyzed in this study. The relevance of this
ХРЕМАТОНІМИ ДЖАВЕЛІН І БАЙРАКТАР У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ... 303
work is determined by the fact that the phenomenon of chrematonymy is understudied and consists
in a new anthropocentric approach to the study of the chrematonymy problem. The purpose of the
article is to investigate the functioning of the specified proper names of weapons, to reveal their
culturally informative cumulativeness, onymic potential and axiological possibilities in neonomination. It has been proven that the chrematonyms Javelin and Bayraktar turned from neologisms
to commonly used words in a short time; they also occupied an important place in the system of
onymic area, which is evidenced by their common knowledge, frequency of use, functioning in
various styles of speech, Internet memes, and pop culture. The onomasiological approach made it
possible to find out the productivity of the analyzed chrematonyms in the creation of new onyms,
the relationship between onymic units in the process of their formation, as well as the socio-cultural determination of neonomination and appellativeization of proper names (de-onymization). It was
established that the analyzed military chrematonyms are a source for the creation of new onyms (in
particular, anthroponyms) as a result of a positive connotation caused by extralingual socio-cultural factors. A linguistic-cultural approach to chrematonyms opens up the perspective of studying the
names of weapons as a cultural code, because weapons are one of the oldest artifacts created by man.
Keywords: chrematonym, armonym (names of weapon), military discourse, meme, neonomination

Стилістика-наука, яка займається відбором виражальних засобів мови для їх подальшого формування в мовленні залежно від мети висловлювання та мовленнєвої ситуації-надзвичайно цікава у плані дослідження багатством інструментарію. Виконуючи роль з'єднуючої ланки двох гілок філологічної науки,

У статті розглянут о різницю м іж переносним значенням та переносним уж иванням лексем сучасної української мови, а т акож яким чином ці явищ а впливають на морф ологічну парадигмат ику субстантивів. Клю чові слова: переносне значення, переносне вживання, морф ологічна парадигматика, парадигма, відмінювання. The author considers the difference between the figurative sense and the figurative use o f lexemes in modern Ukrainian language as well as the way these phenom ena influence the morphological paradigm o f the substantives.

The article analyses the functioning and stylistic peculiarities of criminal slang in the language of mass media at structural and semantic level; ways of inclusion of slang into the system of modern Ukrainian language are traced; expressive and emotional potential of slang in modern journalistic discourse is analyzed; semantic modifications and functional specificity of slang and its influence on modern Ukrainian language were found out; it was mentioned, that figurative senses of verbs in criminal slang are socially conscious, since they are distinguished in phrases, sentences, contextual, but most of them are not fixed in dictionaries; it was determined, that despite its initial isolation and mystery, criminal slang significantly fills up modern spoken language; criminalization of different kinds of discourse, that significantly promote to the forming of "general slang", occurs.

Художній текст виявляє широкі можливості для конотонімізації, вивчення якої є актуальним і спри- ятиме не тільки поповненню емпіричної бази української конотонімії, а й поглибленню цілісної концепції розвитку національної ономастики та лінгвостилістики. Мову художніх творів В. Шкляра в різних аспектах досліджували Л. Томіленко, В. Буда, Л. Старовойт, В. Семиряк, Н. Венжинович, І. Глуховцева, Н. Митько, А. Вегеш, О. Мороз, О. Іонова, К. Олар, М. Доценко, Н. Свистун, В. Тихоша, Т. Шевченко, В. Лисенко та ін. Проте вторинне значення онімів, що виявляється у зміні їх конотативних образів і роз- ширенні семантичного діапазону, у художньому ідіостилі В. Шкляра вивчено ще недостатньо. Мета статті – семантичний і функціональний аналіз конотонімів у художній мові В. Шкляра. Джерелом для дослідження послужив мовний матеріал романів «Ключ», «Залишенець. Чорний Ворон» і «Маруся». Для досягнення мети заплановано вирішити такі завдання: вилучити з художнього тексту власні назви зі вторинним конот...

В останні десятиліття зріс інтерес науковців до Східної та Центральної Європи як одного з осередків зародження цивілізації на основі давніх хліборобських суспільств. Упродовж майже трьох тисячоліть (VI-IV тис. до н. е.) давні суспільства пройшли шлях від невеликих за розміром поселень та громад до великих поселень з населенням понад 10 тис., розвинули ремесла (включно з металообробкою). Цей напрямок розвитку на інших територіях, зокрема в Месопотамії та Єгипті, привів до створення найдавніших міст та держав на зламі IV—III тис. до н. е. Однак в Європі в той період цього не сталося, що привертає увагу дослідників, які вивчають питання зародження і занепаду давніх цивілізацій на глобальному рівні. Важливо інтегрувати результати досліджень науковців різних країн, аби отримати загальну картину змін суспільного життя та етнокультурних процесів у Південно-Східній, Східній та Центральній Європі VI-IV тис. до н. е.
Культура Кукутені-Трипілля протягом двох з половиною тисячоліть (з
кінця VI до IV до н. е.) вважається «золотим віком» Європи. Племена цієї
культури займали значні території Румунії, Молдови, але найбільшу
територію - на родючих землях України - від Дністра до Дніпра, від Чорного
моря до Прип’яті. Практично вся лісостепова смуга Українського
Правобережжя була заселена племенами трипільської культури, що отримала
назву від поселення біля с. Трипілля на Київщині, відкритого і дослідженого В.
Хвойкою наприкінці XIX століття. Саме тоді (1889) на теренах Румунії біля
с. Кукутені поблизу м. Ясси Г. Буцуряну було відкрито багатошарове
поселення, що дало назву західному варіанту цієї культури. Отже, культура має
подвійну назву - Кукутені-Трипілля. Вважається, що із Близького
Сходу через Балкани на землі названих держав вперше потрапили окультурені
злаки та приручені тварини. В цей період у племен Кукутені-Трипілля починається розвиток землеробства, тваринництва, транспортних засобів, мідної металургії, виробництва знарядь праці з міді, дерева, кістки та кременю, будівництво самоврядних поселень на сотнях гектарів, щільна забудова по колу наземних одноповерхових та двоповерхових жител та перших споруд для захисту від лучників-вершників, скотарів Степу.
Мета дослідження полягає в реконструкції суспільних та етнічних трансформацій на теренах Південно-Східної, Східної та Центральної Європи в VT-IV тис. до н. е., встановлення залежності між етнічними та суспільними процесами племен культури Кукутені-Трипілля в досліджуваний період.

У статті здійснено спробу прокоментувати культуромовний аспект політичного дискурсу чинного президента України В. Зеленського. Актуальність дослідження полягає в тому, що культура мовлення публічного управлінця, зокрема президента України, є основним компонентом його культурологічної компетенції. Узагальнено, що політичний дискурс є відображенням суспільно-політичного життя країни, загальних, національних і культурних цінностей. Тому сьогодні поняття «культура мовлення» і «політичний дискурс» нероздільні. Зазначено, що доцільно розглядати політичний дискурс у межах політичної комунікації. На матеріалі звернень В. Зеленського як жанру політичного дискурсу виокремлено й досліджено найтиповіші мовні помилки в цьому жанрі політичного дискурсу періоду карантину. На лексичному рівні це здебільшого надуживання російських кальок, уживання слів із неправильним значенням, плеоназми. Серед морфологічних норм-це уживання закінчень-у,-ю-а,-я в родовому відмінку однини іменників чоловічого роду; відмінювання з номенклатурними словами однослівних топонімів у формі множини; невмотивоване використання прикметника «даний»; неправильне використання присвійних займенників; помилки у процесі відмінювання складних числівників; нехарактерна для української мови конструкція з дієсловом «давай, давайте». На синтаксичному рівні В. Зеленський вдається до уживання ненормативних пасивних конструкцій дієслів; неправильного використання безособових форм дієслів із діячем в орудному відмінку; невмотивованого вживання прийменників на позначення часу; не завжди нормативного використання клішованих конструкцій. Наголошено, що підвищення мовної культури гаранта Конституції України є першочерговим завданням В. Зеленського як державного службовця, нагальним компонентом його іміджу. Запропоновано шляхи ефективного вирішення питання підвищення рівня культури мовлення президента України як публічного управлінця.

Для формування віровчення РПК (засноване в 2007 р.) зроблена вибірка найбільш вдалого осмислення рідновір'я. Ми скористалися напрацюваннями, що викладені в історичних і етнографічних джерелах, у Велесовій Книзі [див. 1], а також сучасними основоположниками рідновір'я, як Володимир Шаян [див. 4], Лев Силенко [див. 3] та ін.
Для нас важливо розділити наукове бачення світу і мітологічне, де людина ставить себе в центрі Всесвіту і спостерігає за його обертом і дією відносно себе. Підсвідоме сприйняття світу вбачає в ньому мітологічні образи і формує сюжети світотворення. На основі цього світогляду складаються обряди.

Матеріал доповіді на Всеукраїнській науково-практичній конференції «БІОГРАФІЧНІ ДОКУМЕНТИ В ОСВІТІ: ТЕОРІЯ І ПРАКТИКА»,яка відбудалася 25 квітня 2017 року на базі Градизької гімназії імені Героя України О. Білаша Глобинської районної ради Полтавської област

Анотація. Стаття присвячена дослідженню ономастичного доробку відомого чеського мовознавця і славіста Й. Добровського. Дослідник першим у чеському мовознавстві започаткував системне та наукове вивчення власних особових назв. Й.Добровський досліджував способи творення та будову автохтонних слов'янських імен, виділив три структурні групи слов'янського іменникá: прості антропоніми, імена-композити, та відкомпозитні скорочення. Запропонував класифікацію імен-композитів за морфологічним принципом, першим констатував втрату лексичного значення відапелятивних антропонімів. Ключові слова: антропонімія, власна особова назва, слов'янські автохтонні імена, імена-композити.

Статтю присвячено дослідженню німецької назви конвісара в німецькій, польській, українській та білоруській мовах. Розглядається історія вивчення цієї назви ремісника, аналізуються її витоки, історія поширення і процес формування в слов'янських мовах на основі писемних пам'яток XIV-XVIII ст. Клю чов і сл ов а: назва ремісника, запозичення, дисиміляція, німецькі діалекти, історія мови, міжмовні контакти.

This article focuses on the military topics and poetics in the patriotic and religious poetry of Oleksa Stefanovych (1899—1970), one of the most interesting Ukrainian diaspora writers. The question of his personal war experience remains open, but the topic of war and the struggle for independence is an important element of his poetry. The material for analysis is taken from his Apocalyptic cycle “The World’s End” (“Kinetssvitnie”) inspired by the events of the WWII, from his patriotic poems dedicated to the heroes of Kruty and Oleh Olzhych, and from the fragments of his unfinished poetic works on the tragic events of Bazar (“Do Bazaru”) and Brody (“Do Brodiv”). Based on Aleida Assman’s descriptions concerning the peculiarities  of  memory  representations  in  literature,  the  author  demonstrates  the  main  points of Stefanovych’s creative strategy. It is focused on the sacralization and mythologization of real places, figures, and events connected with the struggle for Ukrainian statehood in  the  early  20th  century  and  the  participation  of  Ukrainians  in  the  events  of  the  WWII.  Stefanovych sacralizes space and time by putting the real tragedies of Ukrainian history into the Apocalyptic context and interweaving the motifs of martyrdom and heroism. In his poetic universe the sites of historical events become the places of worship, memory or trauma tightly connected with the paradoxical experience of military defeat that turned to be the moral victory. The typical stylistic traits of Stefanovych’s poetry are defined as the balance between  the  high  symbolism  and  accuracy of  naturalistic  details,  the  extreme  level  of  dramatic tension and exact moral accents.

Keywords: Oleksa Stefanovych, military topics, memory, sacralization.

[Badania filozoficzne i kulturowe przełomu wieków: od „idei rosyjskiej” do idiomów kulturowych / Srebrny Wiek: problemy filozoficzne i kulturowe. - Wydanie 9. Materiały z konferencji naukowych: „Twórczość Siemiona Franka w kontekście kultury Srebrnego Wieku”. Międzynarodowa konferencja naukowa poświęcona 125. rocznicy urodzin Siemiona Franka (2002) oraz "Filozoficzne i kulturowe rozumienie ludzkiego losu na przełomie wieków (Rosyjski Srebrny Wiek)" - 2003 / Redakcja: V.S.Movchan (redaktor naczelny), V.S.Vozniak, T.I.Bilenko, V.G.Skotny. - Drogobych: Koło, 2004. - Str.85-96.  (w języku ukraińskim) ISBN 966-7996-68-4]

«ένα φάντασμα πλανιέται πάνω από την…» τρισχιλιετή γλώσσα μας, to fantasma twn Greeklish! Τι τρέχει με τα Greeklish; Who’s afraid of the Greeklish wolf? Είναι αλήθεια ότι τα Greeklish αποτελούν ιστορικά την πρώτη προσπάθεια να αλλάξει το σύστημα γραπτής απόδοσης της ελληνικής γλώσσας; Είναι τα Greeklish καινοφανές φαινόμενο που καταστρέφει τη γλώσσα μας; Εφευρέθηκαν, για να εξοστρακίσουν το ελληνικό αλφάβητο; Είναι τα Greeklish ένα ακόμη όπλο στα χέρια των Εχθρών του Γένους; Κινδυνεύει η γλώσσα μας από άγρια θηρία που μουγκρίζουν σε Greeklish; Κυριαρχούν σήμερα πράγματι τα Greeklish παντού; Γιατί γράφουν στα Greeklish τα παιδιά, αν δεν τα καθοδηγούν καταχθόνιες αντεθνικές δυνάμεις; Καταστρέφουν τα Greeklish το γλωσσικό αισθητήριο των νέων; Πώς πρέπει τελικά να τοποθετηθούμε έναντι του φαινομένου;

ON LANGUAGE MYTHS

Citation (formatted-apa)
Szczerbowski, T. (2006). O mitach językowych. W: A. Krasnowolska, K. Maciuszak, B. Mękarska (red.), In the Orient where the gracious Light… Satura orientalis in honorem Andrzej Pisowicz (s. 201–206). Kraków: Księgarnia Akademicka.

Батьківщина етнічна -місце народження і проживання етносу Етногенез або етногенеза (від гр. etnos -плем´я, рід, народ і henetis -походження, породження) -сукупність історичних явищ і процесів, пов´язаних із формуванням специфічних людських спільнот, етносів, що володіють сталими ознаками, які проявляються в особливостях господарювання, мови, культури та психології.етнокультурний).

У 2010-му році, оцінюючи промову Віктора Януковича з нагоди річниці проголошення Незалежності, політолог Тарас Кузьо слушно зауважив, що «промови президентів у День незалежності дають зрозуміти, якою вони бачать Україну». Властиво саме в цих промовах «віддзеркалюється» бачення кожним з Президентів логіки розвитку української історії, її ключових подій та знакових постатей тощо. Очевидно, що ті чи ті акценти, згадки про певні події та історичних персонажів можуть змінюватись, у тому числі-й в залежності від актуальної політичної кон'юнктури. Однак, як правило, вже у своїй першій промові до 24 серпня лідери держави чітко декларують такого роду «візію» минулого України .
https://site.ua/andriy.starodub/ukrayinska-istoriya-v-promovax-prezidentiv-ukrayini-z-nagodi-svyatkuvannya-dnya-nezaleznosti-i7wvpvg

Denne artikkelen setter søkelyset på flerspråklige lærere i danske og norske skoler. Artikkelens empiriske materiale og teoretiske og analytiske fundament hentes fra doktoravhandlingene våre (Daugaard, 2015; Dewilde, 2013), som begge er lingvistisk etnografisk studier. Daugaards feltarbeid foregår ved en dansk skole og kombinerer feltnotater med videoopptak og fotos, mens Dewildes feltarbeid finder sted ved to norske skoler og trækker på en kombination af feltnotater og lydopptak. I artikkelen kombineres et empirisk fokus på flerspråklige lærere og deres profesjonelle praksis med en teoretisk forståelse av språk som oppfinnelse og i forlengelsen av dette ses de flerspråklige lærere som oppfinnere. Dette perspektiveres med Conteh, Copland og Creeses (2014) konseptualisering av myter om språkundervisning og språklæring. Artikkelens analyser viser, hvordan de flerspråklige lærerne utfordrer mytene i sin pedagogiske praksis og i møte med andre lærere og skoleledelsen, slik at de framstår som forkjempere i en transformasjon av språkpedagogisk praksis i skolen.

Abstract:
This article focuses on multilingual teachers in Danish and Norwegian schools. In the article, we bring together empirical material as well as theoretical frameworks from our doctoral dissertations (Daugaard, 2015; Dewilde, 2013). Both dissertations report on linguistic ethnographies; Daugaard’s fieldwork is carried out in a Danish school and combines fieldnotes, photos and video recordings, whereas Dewilde’s fieldwork takes place in two Norwegian schools and draws on a combination of fieldnotes and audio recordings. In the article, we combine an empirical focus on multilingual teachers and their professional practice with a theoretical understanding of language as invention, thus constructing multilingual teachers as inventors. The analyses illustrate how multilingual teachers challenge myths about language teaching and learning (Conteh, Copland & Creese, 2014) in their everyday encounters with pupils, teachers and school management, and through their inventive practices stand forward as pioneers in a potential transformation of language pedagogical practice in schools.

У статті розглядається явище активізації в певних колах сучасного українського сус-пільства історико-мовної міфотворчості, спрямованої на пошуки «золотого віку» української мови в глибокому доісторичному минулому, — з виділенням трьох основних тематичних ліній у таких пошуках: виведення української мови як однієї з найдавніших мов світу, неоязичництво і підкреслення «позитивної оцінності» внутрішньої форми української мови. Ключові слова: історія української мови, історико-мовні міфи, «золотий вік» україн-ської мови, неоязичництво. 1. У загальному комплексі цілком очевидного зростання зацікавлення в сучас-ному українському суспільстві проблематикою української мови, що дуже ви-разно окреслилося ще на межі 80-90-х рр. минулого століття, не останнє місце посідають пошуки, а точніше — досить швидкі віднаходження багатьох слідів її доісторичного минулого, які лишалися досі невідомими або, на думку ініціато-рів таких пошуків, неправильно інтерпретованими чи просто замовчуваними з певних політико-ідеологічних причин. Загострення в наш час такої зацікавле-ності етномовною історією українців загалом зрозуміле: осмислення сучасного через минуле і проекції минулого в сучасне стають особливо актуальними в пе-реломні періоди розвитку суспільства, тим більше тоді, коли нібито є підстави стверджувати наявність в історії нації не тільки досить скромних порівняно з іс-торично успішнішими народами періодів, але й її справжнього «золотого віку», на який, зрозуміло, й слід орієнтуватися нащадкам. Такі пошуки, спрямовані на «відновлення історичної правди», відбивають позицію певних патріотично на-строєних кіл української національної орієнтації, яких не задовольняють від-повідні пояснення «офіційної» науки. Ініціаторами такого роду починань виступають літератори, журналісти, краєзнавці, учителі, інженери та представ-ники різноманітних інших родів занять, у тому числі й науковці, зокрема члени різноманітних громадських академій, але в основному це представники не со-ціально-гуманітарних наук. На відміну від поглядів фахівців, подібні ідеї поши-рюються серед масової аудиторії, а патріотична хвиля, на гребені якої народжуються такі ідеї, мало сприяє їх спокійному, розважливому обговорен-ню, оскільки можливі контраргументи з боку опонентів відразу відкидаються як непатріотичні. Оскільки фактологічна, тобто власне доказова, база, на основі якої вибудо-вуються подібні конструюй, для самих їх творців явно відсувається на другий план порівняно з ідеологічною заданістю таких теорій і глибокою перекона-ністю в їх безумовній потрібності для суспільства, але, з іншого боку, в самому

У статті розглядаються деякі явища в українській онімії (переважно кінця XX — початку XXI ст.), пов'язані з формуванням у певних груп топонімів та в певних антропонімів конота­ тивних нашарувань (аж до утворення нових, переносних значень),— це: а) конотативна «со­ ціолінгвістична карта» української топонімії за рядом тематичних напрямів; б) деякі нові явища в українській антропонімії. Ключові слова: сучасний український ономастикон, соціолінгвістична ономастика, ономастична конотація, українська топонімія, українська антропонімія.

The article observes the characteristic of Donbass language space. Spatial images of the designated region and specifics of the language picture of the world in poetic inheritance of poets are characterized in details. The features of the archetypical images presentation through the traditionally world outlook continuum of Donbass authors are also considered. The conclusion is made concerning conditionality of the individual language model volume of the spatial organization in the poetic inheritance of Donbass
poets which is stipulated by polytypic specifiers of the language picture of the world which authors represents inside the frames of a genre within they carry out the task.
Keywords:space, image, word, toponym, hydronym, epithet, metaphor, comparison

Nikolay I. Zubov. В Украине and на Украине: Remarks to the Recent Grammatical Filioque
The article concentrates on the application of the в Украине structural form in Russian. It is evident that this form is vital enough for usage from the points of view of systematic structure, universal ruces and the language history, as it was used since the classical Russian literature period. Typically, the phenomenon coincides with the history of в Руси – на Руси, на Москве – в Москве forms. The contemporary trends to prevent the в Украине form from public circulation in Russian language in Russia and proclamation of the на Украине form as the only plausible instead, are solely based on the ideological reasons.
Keywords: Ukraine, Rus, Moscow, Ukrainian language, Russian language, onomastics, toponymy

It is a common conviction among native speakers of Cypriot Greek that they speak better English than native speakers of Standard Modern Greek (SMG). This belief is mainly based on the fact that certain English consonants do not exist in SMG phonological system, but they do feature in the phonetic inventory of Cypriot Greek. It is indeed an advantage for Greek Cypriots to begin with, but is that enough to support the claim that they speak better English than mainland Greeks? For a phonetician or a phonologist, there is much more to be said on the validity of this belief. There are some aspects of English phonology, which Greek Cypriots can (relatively) master without much effort, but there are other aspects of English phonology, with which mainland Greeks have a serious advantage over Greek Cypriots. And of course there are those aspects with which both are helpless! This talk will challenge this belief by investigating to what extent it is rooted in truth, or whether it is merely a popular misconception.

Предметом вивчення україністики XIX ст. у Відні, зазвичай, є друковані джерела, схвалені церковною або державною цензурами. Проте ситуація в австро-угорській монархії спричинилася до того, що багато навіть друкованих текстів не було оприлюднено. Цензурний тиск чинився з двох боків: з одного -державної цензури, що мала значний вплив на зміст, а також, хоч меншою мірою, на мовне оформлення; з іншого -церковної 1 . Справжній стан української мови в Галичині може презентувати інтенсивне дослідження таких, не відомих досі джерел.