![Світ існував на межі того особливого стану, коли не було «ані війни, ані
миру», існував так званий «озброєний мир». Тоді, коли мілітаризувалась не
тільки економіка, а й свідомість величезних мас людей, коли громадська дум
ка великих народів на якийсь час стала захмареною настроямиреваншизму та
шовіністичними ідеями, —війна стала неминучою.
2.2. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ПЛАНИ СУПРОТИВНИКІВ
Німеччина прагнула покінчити з британським пануванням на морі, захопити
англійські колонії. Великими були претензії Німеччини до Франції та Росії. Ні
мецьке керівництво планувало захопити економічно розвинені райони Північно-
Східної Франції, відірвати від РосіїПрибалтику, «Донську область», Крим іКавказ.
Велика Британія хотіла зберегти свої колонії й панування на морі, відібрати
в Туреччини багаті на нафту Месопотамію та частину Аравійського півострова.
Франція, яка зазнала поразки у франко-німецькій (франко-прусській) ві
йні 1870—1871 рр., розраховувала повернути собі Ельзас і Лотарингію, приєд
нати лівий берег Рейну та Саарський вугільний басейн.
Австро-Угорщина мала загарбницькі плани щодо Росії ( Волинь, Поділля)
та Сербії.
Росія прагнула приєднати до себе Східну Галичину, Буковину, Закарпаття
й оволодіти чорноморськими протоками Босфором іДарданеллами.
СІЛА прагнули розширити свій вплив на весь американський континент і
посилити проникнення в Китай, де велику активність виявляла Японія.
Свідчать документи.
З виступу міністра закордонних
справ Росії С. Д . Сазонова про цілі
Антанти {14 вересня 1914р.)
Головна мета союзників — зламати могутність
Німеччини та її претензії на панування, воєнне і
політичне... Територіальні зміни повинні визнача
тись за національним принципом.
Росія приєднує до себе нижню течію Немана і
східну частину Галичини, а до Царства Польсько
го вона приєднує Східну Познань, Сілезію та За
хідну частину Галичини.
Франція отримає назад Ельзас-Лотарин-
гію, додавши до неї, яку хоче, частину Рейнської
Пруссії.
Англія, Франція та Японія розподіляють між
собою німецькі колонії...
Німеччина й Австрія виплатять воєнну конт
рибуцію.
Т р о Істи и С О Ю ]
ІДЬїжсгпрі
А Н Т А Н Т А
р © @ В Й
Вен Галичино
підросійська Буковино
Україно Закарпаттю
Плани ворогуючих краін
стосовно України
(?) Які цілі, судячи з документа, ставили перед
собою держави Антанти, розпочинаючи Першу
світову війну?
©Спираючись на малюнок-схему,
пригадайте з курсу історії за 9 клас
плани ворогуючих країн щодо України.
2.3. ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ
28 червня 1914 р. в м. Сараєво, столиці Боснії, яка насильницьки була при
єднана до Австро-Угорщини в 1908 р., був убитий спадкоємець австро-угор-
ського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. Терористичний акт здійснив
боснійський серб Гаврило Принцип з таємної організації «Млада Босна».
5 липня 1914 р., після вбивства Франца Фердинанда, австрійський уряд
отримав запевнення Німеччини в підтримці його претензій до Сербії. Кай
зер Вільгельм II обіцяв австрійському представникові, що Німеччина підтри
має Австрію навіть у тому разі, якщо конфлікт із Сербією призведе до війни
з Росією.
о](https://image.slidesharecdn.com/xgauoijuq041exuk8fhg-signature-9941f146b553f33f59c8224eed6b9fee8bef7608e3c87ab204322c5cb5dbc1c9-poli-180831134506/85/1-8-320.jpg)
More Related Content
1
- 1. Г О Р У П И Н Підручник для 10 класу закладів загальної середньої освіти Рівень стандарту я я 2018
- 2. У десятому класі Ви починаєте продовжуєте вивчати історію XX століття. XX століття було унікальною добою в історії людства, характеризується під несенням людського духу та злочинами проти людства, фантастичними відкрит тями, що перетворили життя людей і навколишній світ, і використанням науко вих досягнень для війн, появою загрози знищення самого життя на планеті. XX століття знаменувалось піднесенням національної самосвідомості та прагнення до свободи народів і масовими вбивствами «інших» за національними, релігій ними, соціальними ознаками. На початку XX століття визвольний рух україн ського народу завершився поразкою, а наприкінці століття постала незалежна Українська держава. Після XX століття минуло ще дуже небагато часу, Ваші батьки й діди пам’ятають його драматичні події. Але різні люди мають різне розуміння того, що відбувалося на їхніх очах. Історики запекло дискутують щодо оцінок мину лого, а політики часто використовують історію в політичній боротьбі. Супереч ки з приводу історії, її фальсифікація інколи призводять до гострих міжнарод них і внутрішніх конфліктів і навіть воєн, військової агресії з боку країн-сусідів. Не оминуло це лихо й сучасну Україну. Дехто дорікає історикам, що вони «постійно переписують історію». Але «пере писування», а точніше — оновлення відбувається в кожній науці. Так, ідеї Ей нштейна змінили погляди на природу та її закони, що панували у фізиці з часів Ньютона. А сучасна фізика елементарних частинок неймовірно змінилася за останні десятиліття й навіть роки. Хімія відкрила нові властивості речовин, які використовуються в сучасній біології тощо. Звичайно, історія відрізняється від природничих наук, про що Ви будете дізнаватися під час навчання. Водночас підкреслимо, що історична наука теж не стоїть на місці. Оновлення історії визначається тим, що ми дізнаємось про досі невідомі факти минулого або позбавляємось від їх міфологічного викривлення. Це стосується, на приклад, міфів про Радянський Союз чи про Другу світову війну, про що, зокре ма, йтиметься і в нашому підручнику. По-друге, історики пропонують нове розуміння історичних процесів іявищ. Бурхливі зміни сучасного суспільного життя, міжнародних відносин, врешті —зміни в самій людині інформаційної доби спонукають більш уважно погляну- Відомий британський філософ та історик Робін Дж. Колінгвуд був переконаний, що «справжні історичні проблеми виникають з практичних проблем. Ми вивчаємо історію, щоб краще розібратися в ситуації, у якій маємо діяти». І додавав: історія «пропонує прозріння». Чи погоджуєтесь Ви з думкою вченого? Що Ви думаєте про значення вивчення іс торії? с з ти на раніше, здавалося, незначні сторін ки історії, по-новому осмислити їх. Людство все більше усвідомлює прак тичне значення історії. Успішність чи не успішність реформ у різних країнах, кризи демократії й падіння життєвого рівня чи дивовижне економічне піднесення, «рап тове» загострення відносин між країнами та війни багато в чому визначаються істо рією, тим досвідом, який пережили народи
- 3. та країни. Ще раз підкреслимо, що чимало сучасних міжнародних протиріч зумов лені минулим (походять з минулого), різною оцінкою подій минулого. У ході сучасної освітньої реформи в Україні велика увага приділяється фор муванню в учнів певних компетентностей, а не простому запам’ятовуванню фактів. Це саме стосується вивчення історії, що має величезне значення для су часного суспільства й кожного з нас. Тож вивчення складних процесів, що відбувалися в першій половині XX сто ліття, є дуже важливим для розуміння подальшої ходи історії, для розуміння сьо годення — в Україні та у світі. Саме цьому нас вчать уроки історії. Тому варто звернути увагу не тільки на виклад фактичного матеріалу, а й на моральні про блеми, проблеми вибору, які так часто поставали в історії. Наш підручник побудований у повній відповідності до нової державної про грами з історії. Для його написання автор використовував результати новітніх наукових досліджень, досвід підручникотворення різних країн. Структура підручника включає вісім розділів, які, своєю чергою, поділяють ся на параграфи. Відповідно до програми, в окремих параграфах за особливою системою подано матеріал для узагальнення. Виклад тексту має свої особливості. Одна з них — певний порядок структуру- вання тексту, що сприяє розумінню навчального матеріалу. Текст подано неве ликими за обсягом блоками —за пунктами та підпунктами, що полегшує сприй няття. Крім того, ми пропонуємо певну систему виділення шрифтом і кольором головних думок, фактів, понять тощо. Найважливіші дати виділені кольором у тексті підручника та наводяться піс ля параграфів. Додаткова інформація подається в рубриках «Свідчать документи», «Істо ричні подробиці», «Думка історика» та інших. Особливу роль у підручнику відіграють фото, малюнки та карикатури. Вони не тільки ілюструють і допомагають зробити наочним текст, а й інколи навіть замінюють його, подають важливу інформацію, допомагають відчути дух епохи. Деякі ілюстрації супроводжуються запитаннями. Історичні карти в підручнику висвітлюють основні події та явища кожної з тем. Питання та завдання в підручнику спрямовані на різні види систематизації навчального матеріалу, на самостійну роботу й роботу в групі. Приділено увагу роботі з історичними термінами й поняттями, географічними назвами тощо, що спрямовано на формування певних компетентностей. Є запитання як на повто рення, систематизацію матеріалу, так і творчого характеру. Особивістю нашої книги є також те, що до запитань узагальнювального ха рактеру після кожного розділу автор наводить думки відомих істориків з України та інших країн Європи, США і Канади. Спираючись на ці ексклюзивні «Істо ричні інтерв’ю», Ви за допомогою вчителя можете знайти більше аргументів для формулювання власних думок щодо важливих подій і явищ історії. Низка творчих завдань потребує не тільки засвоєння навчального матеріалу курсу всесвітньої історії, а й загальної обізнаності в сучасних проблемах соціаль но-економічного та політичного розвитку країн, вироблення вмінь застосовува ти здобуті під час вивчення історії знання для аналізу історичних проблем і явищ сьогодення.
- 4. Деякі запитання мають «провокативний», неоднозначний характер. Вони важливі для організації дискусії в класі та формування Вашої власної оцінки складних історичних подій і явищ, для розуміння зв’язку навчального матеріалу з життям, з теперішніми суспільно-політичними, економічними, культурними подіями, морально-етичними явищами. Нова програма з історії пропонує перелік тем для практичних занять і навчаль них проектів, матеріали до яких теж можна знайти в нашому підручнику. У сьогоднішню інформаційну добу не можна собі уявити навчання без ви користання Інтернету та ІТ-технологій. Унікальною особливістю нашого під ручника є запровадження (^К-кодів, які можна сканувати Вашим смартфоном або планшетом та отримати ДОДАТКОВІ відео-, аудіоматеріали. Це аудіозаписи та відеоролики з відповідних тем, які підібрано з відкритих джерел, або створені автором підручника мультимедійні матеріали. Наприклад, коли Ви зустрічаєте в підручнику таке: можете набрати «вручну» посилання в браузері, або — що більш технологічно — отримати інформацію за допомогою QR-коду. Нагадаємо, що для цього необ хідно: 1. Скачати на PlayMarket або AppStore QR-Сканер і встановити додаток (якщо немає вбудованого додатку). 2. Відкрити додаток QR-Сканер, дозволити йому використовувати каме ру Вашого смартфона (або планшета), навести камеру на QR-код, помістивши його в зазначені рамки на екрані. 3. Після сканування QR-коду — обрати дію «Перейти на сайт». Очевидно, таким чином наш «паперовий» підручник більш відповідає потре бам сучасної учнівської молоді. Отже, перед Вами —підручник, який має бути Вашим надійним помічником у вивченні історії, у самостійній роботі. Хоча це, звичайно, не може замінити живого слова Вашого Вчителя. Посилання: https://www.youtube.com/watch?v=fKR_EEzTGjU Див. відео «“Верденська м’ясорубка” — застереження нащадкам» (Euronews, 21.02.2016) І— ¥ Бажаємо Вам успіхів у навчанні!
- 5. ВІЙНА ТА РЕВОЛЮЦІЇ Шановні учні, після вивчення матеріалу цього розділу Ви здобудете певні знання та навички, і кожен з Вас буде знати: зміст понять: Перша світова війна, геополітичні інтереси, система озброєного миру, позиційна війна, ксенофобія, геноцид, репарація, контрибуція; хронологічнімежі Першої світової війни, дати революції в Російській імперії, вступу у війну США і виходу з війни Росії, приходу до влади більшовиків, революцій в Ав стрії, Німеччині, Болгарії, Комп’єнського перемир’я; вплив економічних і політичних процесів на хід війни; розпад багатонаціональних імперій; наслідки вступу у війну США та виходу з війни Росії; уміти: встановити хронологічну послідовність і синхронність подій Першої світової війни, революційних подій у Європі; показати на картізони геополітичних зазіхань держав —членів Антанти та Троїсто го союзу; основні битви Першої світової війни; визначити передумови Першої світової війни; революцій в Російській імперії та ін ших країнах Центрально-Східної Європи, причини і наслідки приходу до влади в Росії більшовиків; визначити особливості повсякденного життя під час війни, статус жінки в суспіль стві в період війни; узагальнити основні політичні, економічні та світоглядні наслідки Першої світової війни та революцій у Росії та Німеччині. > > 1 Я Л * 2 $ і
- 6. і 1 І Початок «Великої війни». Фронти війни в 1914 — 1915 рр. £9 ?» *- Ж Історичні подробиці. Поняття «геополітика» було запроваджене шведським вченим і політиком Р. Челленом. Про розуміння цього терміна досі точаться дискусії вчених і політиків. Але основний зміст геополітики такий: це система дій і впливів держави або блоків держав у регіоні чи у світі в ці лому, для посилення власних позицій і панування. Зрозуміло, що світові геополітичні інтереси при таманні так званим «великим державам»; на по чатку XX ст. це були, насамперед, Велика Брита нія, Франція, Німеччина, Росія, США. Регіональні геополітичні інтереси намагалися відстоювати Ав- стро-Угорщина, Туреччина, Італія, Японія. (?) Спробуйте визначити, чому названі країни віднесені до «великих держав» на початку XX ст. Які «великі держави» Ви можете назвати в наші дні, у першій чверті XXI ст.? і * Г Геополітичні інтереси — відстоювання ве ликими державами свого політичного та еконо мічного панування, військового контролю в пев ному регіоні чи у світі в цілому. Пригадайте основні етапи формування Троїс того союзу й Антанти та їх учасників. 1. НАРОСТАННЯ ПРОТИРІЧ МІЖ ПРОВІДНИМИ ДЕРЖАВАМИ Наприкінці XIX —на початку XX ст. посилилися геополітичні протиріччя між провідними державами Європи. Німеччина вступила в боротьбу за переділ світу тоді, коли інші провідні європейські держави — Ве лика Британіята Франція —створили могутні колоні альні імперії. Німеччина, усвідомлюючи власну еко номічнуміць, відчувала себе обкраденою і сподівалась на переділ світу, який уже був поділений провідними європейськими країнами. З кінця 90-х років XX ст. протиріччя між провідними країнами виразно вияв лялись у численних кризах і локальних конфліктах. Найгостріші суперечності в цей період були між Великою Британією та Німеччиною, яка на початок XX ст. випередила Британію за темпами індустріалі зації, а її частка у світовому промисловому виробни цтві перевищила британську. Окрім того, між ними виникло гостре військово-морське суперництво. Німецький флот за всіма показниками став другим у світі після британського, і відмінність між ними по стійно зменшувалась. Не менш гострими були протиріччя між Німеч чиною і Францією, Росією й Австро-Угорщиною, Ні меччиною і Росією. Загострення протистояння на міжнародній арені поглиблювалося зі створенням воєнно-політичних блоків —Троїстого союзу та Антанти. Пропагандистське зображен ня Антанти в складі Франції, Росії й Англіїу вигляді трьох дів, які уособлюють любов, віру та надію О Німецькі солдат охороняють символічне Древо миру Пропагандистське зображення Троїстогосоюзу Німеччини (на малюнку — в особі Віль- гельмаІІ), Італії (Віктор Емма- нуїл III) та Австро-Угорщини (Франц Йозеф І) Які ідеї мали поширювати ці плакати? У чому їхня подібність? і матрос
- 7. Пригадайте основні міжнародні кризи та воєнні конфлікти кінця XIX — початку XX ст. У багатьох регіонах світу частішали міжнародні кризи, що переростали у збройні конфлікти. Світ скочувався до світової війни —найбільшої катастрофи у своїй історії. 2. ПРИЧИНИ ТА ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 2.1. ПРИЧИНИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Головною причиною Першої світової війни було загострення протиріч між провідними країнами світу в боротьбі за переділ світу. Зовнішня політи ка провідних індустріальних країн світу на початку XX ст. підпорядковувалася їхнім геополітичним інтересам — боротьбі за ринки збуту товарів і капіталів, здобуття дешевої робочої сили й вигідних джерел сировини через встановлен ня військового, економічного й політичного конт ролю над певними країнами та регіонами. Міжнародну напругу посилили наслідки між народних конфліктів XIX ст. та їх несправедливе розв’язання, особливо німецько-французькі й ні- мецько-британські протиріччя. Мілітаризація країн і гонка озброєнь, з одного боку, були викликані підготовкою до війни, з іншо го —самі прискорювали її початок. Мілітаризм (фр. militarisme, відлат. militaris — воєнний) — комплекс економічних, політичних, ідеологічних засобів, спрямованих на підготовку до війни. Серед методів цієї підготовки — збіль шення і зміцнення збройних сил, створення нових озброєнь, перебудова господарства на воєнні рейки, а також посилення войовничої про паганди в суспільстві. Загальні витрати на оборону великих держав (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, Франція, Велика Британія, Росія) у мільйонах англійських фунтів 1870 р. 1880 р. 1890 р. 1900 р. 1910р. 1914р. 94 130 154 268 289 398 Країна Збільшення витрат на оборону в 1910-1914 pp. Франція 10% Велика Британія 13% Росія 39% Німеччина 73% Думка історика. Час від часу настає момент, коли запущений маховик усе більшого зростання випуску во єнної продукції не можна зупинити: або країна використовує накопичену зброю на війні, або зазнає банкрут ства. За відомим прислів’ям, і незаряджена рушниця один раз на рік стріляє. А величезні арсенали зброї — занадто велика спокуса для військових і політиків, якіхотіли б її застосувати... (?) Як Ви вважаєте, чи існує сьогодні загроза нової світової війни через посилення гонки озброєнь?
- 8. Світ існував на межі того особливого стану, коли не було «ані війни, ані миру», існував так званий «озброєний мир». Тоді, коли мілітаризувалась не тільки економіка, а й свідомість величезних мас людей, коли громадська дум ка великих народів на якийсь час стала захмареною настроямиреваншизму та шовіністичними ідеями, —війна стала неминучою. 2.2. СТРАТЕГІЧНІ ЦІЛІ ТА ПЛАНИ СУПРОТИВНИКІВ Німеччина прагнула покінчити з британським пануванням на морі, захопити англійські колонії. Великими були претензії Німеччини до Франції та Росії. Ні мецьке керівництво планувало захопити економічно розвинені райони Північно- Східної Франції, відірвати від РосіїПрибалтику, «Донську область», Крим іКавказ. Велика Британія хотіла зберегти свої колонії й панування на морі, відібрати в Туреччини багаті на нафту Месопотамію та частину Аравійського півострова. Франція, яка зазнала поразки у франко-німецькій (франко-прусській) ві йні 1870—1871 рр., розраховувала повернути собі Ельзас і Лотарингію, приєд нати лівий берег Рейну та Саарський вугільний басейн. Австро-Угорщина мала загарбницькі плани щодо Росії ( Волинь, Поділля) та Сербії. Росія прагнула приєднати до себе Східну Галичину, Буковину, Закарпаття й оволодіти чорноморськими протоками Босфором іДарданеллами. СІЛА прагнули розширити свій вплив на весь американський континент і посилити проникнення в Китай, де велику активність виявляла Японія. Свідчать документи. З виступу міністра закордонних справ Росії С. Д . Сазонова про цілі Антанти {14 вересня 1914р.) Головна мета союзників — зламати могутність Німеччини та її претензії на панування, воєнне і політичне... Територіальні зміни повинні визнача тись за національним принципом. Росія приєднує до себе нижню течію Немана і східну частину Галичини, а до Царства Польсько го вона приєднує Східну Познань, Сілезію та За хідну частину Галичини. Франція отримає назад Ельзас-Лотарин- гію, додавши до неї, яку хоче, частину Рейнської Пруссії. Англія, Франція та Японія розподіляють між собою німецькі колонії... Німеччина й Австрія виплатять воєнну конт рибуцію. Т р о Істи и С О Ю ] ІДЬїжсгпрі А Н Т А Н Т А р © @ В Й Вен Галичино підросійська Буковино Україно Закарпаттю Плани ворогуючих краін стосовно України (?) Які цілі, судячи з документа, ставили перед собою держави Антанти, розпочинаючи Першу світову війну? ©Спираючись на малюнок-схему, пригадайте з курсу історії за 9 клас плани ворогуючих країн щодо України. 2.3. ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 28 червня 1914 р. в м. Сараєво, столиці Боснії, яка насильницьки була при єднана до Австро-Угорщини в 1908 р., був убитий спадкоємець австро-угор- ського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. Терористичний акт здійснив боснійський серб Гаврило Принцип з таємної організації «Млада Босна». 5 липня 1914 р., після вбивства Франца Фердинанда, австрійський уряд отримав запевнення Німеччини в підтримці його претензій до Сербії. Кай зер Вільгельм II обіцяв австрійському представникові, що Німеччина підтри має Австрію навіть у тому разі, якщо конфлікт із Сербією призведе до війни з Росією. о
- 9. 23 липня австрійський уряд висунувультиматум Сербії, у яко му містилися принизливідля незалежноїдержави умови. Це відбу лось ошостійгодинівечора, авідповідьмаланадійтичерез 48годин. Союзниця Сербії Росія зробила спробу уладнати конфлікт мирним шляхом, виступивши з ініціативою об’єднання зусиль трьох країн — Великої Британії, Франції та Росії. Однак союз ники Росії відмовились від компромісу, а президент Франції Р. Пуанкаре наполягав на проведенні «твердої» політики щодо ав- стро-німецького блоку. Усе ж серби за порадою союзної Росії погодилися задоволь нити практично всі вимоги австрійців (за винятком пункту про участь австрійців у розслідуванні вбивства ерцгерцога на тери торії Сербії). Однак Австро-Угорщина, яку підштовхувала до війни Німеччина, мала намір воювати навіть у тому разі, якби серби виконали всі пункти ультиматуму. 28 липня Австро-Угорщина розірвала із Сербією дипломатичні відносини й оголосила війну. Через добу після цього, коли Белград уже бомбили, розпочала мобілізацію Росія. Скориставшись мобілізаційними заходами Росії та звинувативши її в під готовці до війни, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила війну Росії. Вступ у ві йну цих великих держав означав перетворення її на Першу світову війну. Фото з місця вбивства ерцгерцога Франца Фердинанда Jf rJt/ЧІГТйИТ v-'ii (iunîtt, fïï<Slv:T H'UVJ tu-. Карикатура на початок Першої світової війни (?) Розгляньте фігури людей з написами (зліва направо): Сер; бія, Австрія, Росія, Німеччина, Франція) і спробуйте пояснити думку автора карикатури. Світова війна — глобальне воєнне зіткнення великих держав і коаліцій держав, що втягує в конфлікт велику частину країн світу. Перша світова війна (Велика війна), 1 серпня 1914 р. — 11 листопада 1918 р. — один з найбільших воєнних конфліктів в історії людства, війна між дер жавами Троїстого союзу (або Центральними державами) та Антантою, у яку було втягнуто 38 держав з населенням 1,5 млрд осіб (3/4 населення земної кулі). *ТГ7 Історичні подробиці. Щодо найбільшого воєнного конфлікту в історії на той час (1914-1918), назва «Перша світова війна» утвердилась тільки після початку Другої світової війни в 1939 р. До того цю війну називали Великою війною. У Російській імперії вживався такий самий термін — «Велика війна», а також «Друга Вітчизняна війна», «Велика Вітчизняна війна»; після приходу до влади біль шовиків — «Імперіалістична війна» та ін. (?) Як Ви гадаєте, з якою метою влада Російської імперії запроваджувала назви «Друга Вітчизняна війна», «Велика Вітчизняна війна»? Див. фрагмент відео «28 червня 1914 — Вбивство в Сараєво» (Euronews, Sarajevo, Laurence Alexandrowicz) Посилання: https:// www.youtube.com/ watch?v=TriAC329Poo Відома сьогодні пісня «Прощання слов’янки», яка стала особливо популярною під час німецько-радянської війни 1941 р., була написана в 1914 р. Ряд істориків вважає, що тоді ж, під час Першої світової війни, був написаний текст «Вставай, страна огромная». 0
- 10. WHO'S ABSENT? i t l / o a ? 3. ФРОНТИ ВІЙНИ ТАХАРАКТЕРИСТИКА ОСНОВНИХ ВОЄННИХ КАМПАНІЙ У 1914 р. 3.1. ПОЧАТОК ВІЙНИ. СТУПІНЬ ГОТОВНОСТІ ВОЮЮЧИХ КРАЇН ДО ВІЙНИ Відповідно до своїх стратегічних планів, Німеччина розпочала концентра цію військ на західних кордонах і 3 серпня оголосила війну Франції. За день до цього, 2 серпня, Берлін висунув вимоги уряду Бельгії про пропуск німецьких військ через її територію, але отримав відмову. 4 серп ня німецькі війська вторглись у Бельгію. Двома днями раніше така ж доля спіткала й Люксембург. Обидві держави мали міжнародні гарантії проти нападу, та лише гарантії Бельгії передбачали втру чання держави-гаранта. Порушення нейтралітету Бельгії стало приводом для оголо шення Англією війни Німеччині, що й сталося 4 серпня. Таким чи ном, за кілька днів локальний австро-сербський конфлікт переріс у велику війну. Країни-супротивникималирізний ступінь готовності до війни. Німеччина. За рівнем підготовки та організації німецька армія була найсильнішою в Європі. У Ні меччині краще за всіх розуміли значення в сучасному бою важкої артилерії та кулеметів, а також важливість залізничних комунікацій. Австро-Угорщина. Австро-угорська армія являла собою зліпок з німецької, але поступалася їй через «гримучу суміш» різних на ціональностей у її складі та через посередні показники в попередніх війнах. Відповідно до стратегічних планів, Австро-Угорщина вва жала своїми головними ворогами Росію, Сербію та Чорногорію. Основні військові сили в майбутній війні передбачалось розгор- Німецький пропагандистський нуги проти Росії, плакат. «Твоя Вітчизна у небезпеці! Франція. Французька армія була меншою від німецької лише Повідом про себе» на 20 %, проте людські ресурси Франції ледве перевищували по- І FOR U.S.ARMY ч е д ч е et r e c r u т ч е static к «Виконай свій обов’язок! Підпи шись на італійський кредит!» «Я закликаю тебе до армії США» «Хто відсутній? Це ти!» (?) Спробуйте визначити, які подібні прийоми використовують автори пропагандистських плакатів із різних країн? Чи вдаються до таких прийомів у наші дні?
- 11. ловину німецьких. Головна відмінність, таким чином, полягала в резервах, у Німеччині їх було багато, у Франції — майже нічого. Франція, як і більшість інших країн, сподівалась на недовгу війну. Росія. Головною перевагою Росії були майже невичерпні людські ресурси, але вище військове керівництво було корумпованим і некомпетентним, а про мислова відсталістьробила Росію непристосованою до довгоївійни. Комунікації були надзвичайно поганими, кордони безмежними, а союзники —географіч но відрізаними. Велика Британія. Воєнна міць країни ще з XVIII ст. значною мірою залежа ла від військово-морських сил. Британська армія була нечисленною, але високо- професійною, і її головне завдання полягало в підтримці порядку в заморських володіннях. На морі традиційну британську перевагу похитнула Німеччина. У 1914 р. Англія володіла 29 потужними кораблями, Німеччина — 18. Англійське вій ськове командування недооцінювало німецькі підводні човни, хоча країна була надто вразлива для них через залежність від морських поставок продо вольчих товарів та сировини для своєї промисловості. Усі країни-учасники війни намагалися використати патріотичні настрої в суспільстві для мобілізації до армії, надання їй фінансової допомоги. Думка історика. З к н и г и Ніла Фергюсона «Цивілізація. Як Захід став успішним». Під час Першої світової війни німці проголосили, що воюють за вищу Kultur проти позбавленої смаку, матеріалістичної англо-французької civilization... Однак це визначення складно було узгодити зі спаленням Лейденського університету чи численними стратами цивільних бельгійців на початку війни. Британські про пагандисти відповіли на образу, схарактеризувавши німців як «гунів» — варварів, що залишилися за межами цивілізації, а саму війну на своїй Медалі Перемоги назвали «Великою війною за цивілізацію». © Д л я чого пропагандисти воюючих країн використовували гасла війни за «культуру» й «цивілізацію»? Як Ви розумієте вислів «демонізація ворога»? Чи спостерігаємо ми це в сучасній політичній боротьбі? Демонізація ворога: карикатурні зображення Німеччини, німецьких солдатів та Росії й російських солдатів 3.2. ВОЄННІ ДІЇ В ЄВРОПІ В 1914 р. Перша світова війна велась майже на десятках фронтів у різних куточках земної кулі. Головними фронтами були Західний, де німецькі війська вели бо йові дії проти англійських, французьких та бельгійських військ, і Східний, де
- 12. війська Росії протистояли об’єднаним силам австро-угорської та німецької армій. Людські, сировинні та продовольчі ресурси країн Антанти значно пере важали ресурси Центрального блоку, тому шанси Німеччини й Австро-Угор- щини на перемогу у війні на два фронти були малими. Протиборчі коаліції в Першій світовій війні Антанта Країни Центрального блоку Нейтральні держави, на території яких велись бойові дії Англія Франція Росія Німеччина Люксембург Бельгія США Австро-Угорщина Японія Туреччина Іран Італія Болгарія Румунія та інші Прочитайте фрагмент статті «Пропагандистська війна на прикладі однієї карти» (автори М. фон Люпке-Шварц, І. Завгородня) таскажіть, про яку з двох карт йдеться. Німеччина сприймає себе як жертву оточення — як з боку ласої до територій гігантської Росії на сході, так і з боку заклятого ворога на заході — Франції. Вже не кажучи про заздрісну Велику Британію, яка на карті позначена чоловічком у шотландській спідниці, що ховає під подолом флот. Німецька пропаганда зображала вступ Німецької імперії у війну як самозахист, морально виправдовуючи таким чином так звану «оборонну боротьбу» за допомогою «хороших німецьких ударів». План «блискавичної війни». Генеральний план ведення війни Німеччиною був розроблений колишнім начальником німецького Генерального штабу А. фон Шліфеном й отримав назву «план блискавичної війни». За цим планом, Німеччина мала завдати поразки Франціїнанесенням удару через Бельгію по Парижу. Потім планувалося сконцентрувати всі сили проти Росії. Наступ німецької армії. На початку серпня головні сили німецької армії пі дійшли до бельгійської фортеці Льєж і після кровопролитних боїв захопили всі її форти. 21 серпня німецькі війська вступили у столицю Бельгії —Брюссель. Війська Німеччини вийшли на французько-бельгійський кордон і завдали поразки французам, змусивши їх відступити вглиб своєї території, що створю вало загрозу Парижу. З вересня уряд Франції був евакуйований зі столиці до міста Бордо. Здавалось, що повторюється сумний сценарій франко-німецької війни 1870—1871 рр., фіналом якої була безславна поразка французів. Наступ російських військ у Східній Пруссії, Східній Галичині та на Буковині. Німецьке командування переоцінило свої успіхи і, вважаючи стратегічний за дум на Заході виконаним, перекинуло два армійських корпуси на Схід. Крім того, на наполегливі прохання Франції, у середині серпня Росія, яка ще не встигла завершити мобілізацію, кинула в бій свої війська. 17 серпня ро сіяни прорвали німецьку оборону в Східній Прусії та продовжували свій на ступ. Але його непідготовленість, а також перекидання німцями з Франції до Східної Прусії кавалерійської дивізії та двох армійських корпусів призвели до поразки росіян. 1-ша російська армія 77. Ренненкампфа припинила наступ. Ні мецькі війська, скориставшись розривом між російськими арміями, оточили 2-гу армію А. Самсонова в Мазурських болотах і розгромили її. Російські вій ська втратили 20 тис. осіб убитими, 92 тис. полоненими, всю артилерію. Гене рал А. Самсонов наклав на себе руки. Значно успішнішими були воєнні дії Росії проти Австро-Угорщини в Галичиніта на Буковині. Наступ російської армії під командуванням генерала О. Брусилова відкинув австро-угорські частини до Карпат. На кінець 1914 р. на Східному фронті запанувало затишшя. Битва на Марні. На початку вересня німецькі війська вийшли на річ ку Марну, намагаючись оточити французів. У грандіозній битві на Марні (5—12 вересня 1914 р.) з обох сторін брали участь півтора мільйона осіб.
- 13. Сатиричні карти Європи часів Першої світової війни (?) Поміркуйте, яка карта була зроблена в Німеччині, а яка — у Великій Британії. Визначте країни, зображені на карті. Які образи й чому використовували автори цих двох сатиричних малюнків для зобра ження союзних і ворожих країн?
- 14. £I гПозиційна війна — період війни, коли бої відбуваються на суцільних постійних фронтах із глибокоешелонованою обороною, причому лінія фронту практично не змінюється. Для такої війни характерні висока щільність військ та розвинене інженерне забезпечення позицій. Скориставшись відволіканням частини німецьких сил на відсіч російсько го наступу в Східній Прусії, англо-французькі війська зупинили наступ нім ців, а 4—5 вересня перейшли в контрнаступ. Через кілька днів німецькі вій ська, не витримавши потужного удару, розпочали відхід. У битві на Марні втрати обох сторін становили майже 600 тисяч убитими й пораненими. Результатом битви став остаточний провал плану «блискавичної війни». Таким чином, у 1914р. Німеччина не змогла досягти вирішальних перемог у боях на два фронти проти англо-франиузьких військ іросійськоїармії. Позиційна війна на Західному фронті. Ослаблена німецька армія почала «зариватись» в окопи. Захід ний фронт, що розтягнувся від протоки Ла-Манш до швейцарського кордону, на кінець 1914 р. стабілізу вався. Обидві сторони розпочали будівництво зем ляних і бетонованих укріплень. Широка смуга перед окопами була замінована і вкрита густими рядами колючого дроту. Війна на Західному фронті з манев рової стала позиційною. На деяких фронтах війська місяцями, а десь й роками стояли одне проти одного без руху. Фото часів Першої світової війни. Австрійський солдату траншеї, обплетеній хмизом Фото часів Першої світової війни. Позиційна війна Зверніть увагу, що траншея оббита деревом. Про що свідчить таке обладнання траншей і окопів? 3.3. ВІЙНА НА КАВКАЗІ Зближення Туреччини з Німеччиною та вступ Туреччини у війну. Турецький лідер Енвер-паша вважав, що союз із Німеччиною допоможе відновити міць його країни. У жовтні 1914р. турецький уряд закрив протоки Дарданелли та Босфор для проходження кораблів країн Антанти, практично ізолювавши чорноморські порти Росії від зовнішнього світу й завдавши великих збитків її економіці. На ступним провокаційним кроком був обстріл наприкінці жовтня Одеси й ін ших південноросійських портів ескадрою турецьких військових кораблів. На початкулистопада 1914р. Росія, Англіята Франціяоголосиливійну Туреччині. Вторгнення турецької армії на Кавказ. Незважаючи на серйозні запере чення своїх радників, Енвер-паша вирішив здійснити напад на Кавказ, який належав Росії. У середині грудня 1914 р. турецькі війська за важких погодних умов розпочали наступ. Турки зазнали жорстокої поразки, але все ж російське верховне командування було стурбоване тією загрозою, яку становила Туреч чина для південних кордонів Росії.
- 15. 4. ФРОНТИ ВІЙНИ В 1915 р. 4.1. ВОЄННІ ДІЇ НА СХІДНОМУ ФРОНТІ Стратегічна ситуація на фронтах на початку 1915 р. 1915 р. розпочався акти візацією воєнних дій держав Центрального блоку. Нестача сил не дозволяла німецькому командуванню вести наступ одночасно на двох фронтах —Західному та Східному. Плани німецького командування. Німецьке командування задумало запо бігти російському наступу й розгромити російські війська, завдавши їм уда рів зі СхідноїПруссії та в Галичині. Під час зимової битви в лютому 1915 р. на Мазурських озерах німецькі війська розгромили 10-тисячну російську армію, змусивши її залишити Східну Пруссію. Однак вирішальної переваги вони не досягли. Російські війська завдали контрударів і відкинули противника до кордону. У результаті цього німецький план глибо кого обходу правого флангу російських військ про валився. У березні 1915 р. 1-ша російська армія під командуванням О. Брусилова після важких боїв за хопила фортецю Перемишль. Перехід російської армії до стратегічної оборони. У квітні німецько-австрійські війська прорвали ро сійський фронт у районі Горлиці. У травні—червні 1915р. російські війська повністю залишили Галичину, у липні—серпні 1915р. відступили з територіїПольщі. На середину жовтня фронт стабілізувався по лі нії на південний захід від Риги, західніше від Двін ська, східніше від Барановичів, Пінська та Луцька. Під час кампанії 1915 р. були повністю втрачені те риторії, зайняті російськими військами в перші чо тири місяці війни. Російське командування перейшло до стратегічної оборони. Виснажені австро-німецькі армії в жовтні змушені були також перейти до оборони по всьому фронту. Німеччина опинилась перед необхідністю продовжувати тривалу війну на два фронти. 4.2. НЕВДАЧА КРАЇН АНТАНТИ В БОЯХ ЗА ДАРДАНЕЛЛИ Дарданелльська операція була здійснена на про хання Росії для завдання відволікаючого удару по Туреччині, що мало послабити натиск на росіян, які вели боротьбу з турками на Кавказі. З перервами, спричиненими, зокрема, несприятливою погодою, ця операція тривала впродовж двох місяців. Уранці 25 квітня 1915 р. війська союзників виса дились у двох пунктах на Галліпольському півостро ві. Долаючи колючий дріт і незважаючи на сильний кулеметний вогонь, обидва наступаючі угруповання захопили плацдарм. Однак турки контролювали панівні висоти, у результаті чого англійські, австралійські та новозеландські війська не змогли просунутись вперед. Урешті, як і на Західному фронті, тут запанувало затишшя. Англійський уряд вирішив вивести війська. Цим і завершилась у січні 1916 р. Дарданелль ська операція. Протоки так і не були захоплені союзниками. 4.3. ВСТУП У ВІЙНУ ІТАЛІЇ Й БОЛГАРІЇ Наприкінці травня 1915 р. Італія, що підписала в Лондоні секретний до говір із союзниками, оголосила війну Австро-Угорщині. Італія денонсувала до ----------------------------------------------------------- **51? Історичні подробиці. Протока Дарданелли протяжністю близько 40 миль і завширшки від 1 до 4 миль з ’єднувала Егейське море з Мармуро вим. Протоки Босфор і Дарданелли мали й мають до сьогодні величезне стратегічне значення для Росії та Європи в цілому, бо є єдиними «ворота ми» на шляху кораблів із Чорного моря до Серед земного.
- 16. говір про Троїстий союз, який зв’язував її із Центральними державами, хоча в цей час вона відмовилась оголосити війну Німеччині. Відповідно до Лон донського договору Італії було обіцяно Трентіно, Південний Тіроль, Трієст, Істрію та інші переважно італомовні регіони Австро-Угорщини. Італія мала надто обмежені можливості для ведення війни. Наступ італійців зустрів могут ню відсіч, і бої в 1915 р. почали мати позиційний характер. Головною метою Болгарії було повернення територій, втрачених під час другої Балканської війни (1913). У жовтні 1915 р. Болгарія вступила у війну на боці Центральних держав, розпочавши наступ на Сербію. За часом це збігло ся з австро-німецьким наступом на сербів з півночі. Хоча Болгарія виступила лише проти Сербії, країни Антанти негайно оголосили їй війну. 5. ВОЄННІ ДІЇ В 1916 р. 5.1. ВАРВАРСЬКІ МЕТОДИ ВЕДЕННЯ ВІЙНИ 1916 р. почався наступом російських військ на Кавказі. У лютому вони захопили турецьку фортецю Ерзерум. На іншому фронті великі людські жертви були пов’язані із застосуванням варварських методів ве дення війни. Ще під час другої Іпрської битви між німецькими й французькими військами на терито рії Бельгії навесні 1915 р. німецьке командування вперше віддало наказ про застосування отруйного газу —хлору. Вітер поніс гази до французьких око пів, де й виявилась їхня отруйна дія. Велика кіль кість солдатів загинула одразу: обличчя людей по чорніли; блюючи кров’ю, вони вмирали в страшних муках. Проте бажаного успіху досягнуто не було. У липні 1917 р. на Іпрській ділянці фронту німці знову застосували хімічну зброю — газ іприт, який отримав свою назву від м. Іпр. Застосування хімічної зброї Історичні подробиці. Тоді іпритом отруїлося близько 2 500 осіб, з яких загинуло 87. Відразу від іприту гине до 5 % від тих, хто отруївся. Але цей газ робить людей інвалідами. Якщо очі постраждапого не захищені, він може осліпнути. При контакті з іпритом на шкірі утворюються нариви, а потрапляння в легені призводить до важких уражень дихальних шляхів. Іприт може непомітно накопичуватися в організмі. У роки Першої світової війни стало зрозуміло: з хімічною зброєю краще не зв’язуватися, бо порив вітру може перетворити перемогу на страшну поразку. Однак бойове застосування іприту не закінчилося. Італійські фашисти труїли іпритом ефіопів у другій половині 1930-х років; уже у XXI ст. цей газ використовувався бойови ками «Ісламської держави» в Сирії. Застосування іприту було заборонено в 1997 р. Конвенцією про заборону хімічної зброї. Після цього було знищено 86 % світових запасів іприту, цей процес триває досі. 5.2. ПЛАНИ НІМЕЦЬКОГО КОМАНДУВАННЯ На початок 1916 р. обстановка для Німеччини та її союзників складалась несприятливо. Співвідношення сил на фронтах було не на користь Централь них держав (286 дивізій Центрального блоку проти 365 дивізій Антанти). За цих умов німецьке командування вирішило перенести головний удар на Захід, де виникла серйозна загроза з боку зміцнілих армій Франції та Англії. Однак недостатня кількість сил не дозволяла Німеччині здійснити загальний наступ по всьому Західному фронту, і німецьке командування вирішило завда ти могутнього удару в районі Вердена, який був опорою для всього Французь кого фронту. У разі успіху німців відкривався шлях до Парижа.
- 17. Британський танк Мк VII у битві на річці Соммі Перекладіть з англійської підпис під фото та поясніть його. 5.3. ВЕРДЕНСЬКА БИТВА (ЛЮТИЙ - ГРУДЕНЬ 1916 р.) Під час Верденської операції, розпочатої 21 лютого 1916 р., німецьке командування не дося- гло поставлених завдань, незважаючи на величезні зусилля і втрати. Французи зуміли утримати фронт, а здійснена російським командуванням в березні Нароцька операція змусила німецьке командування припинити в березні атаки під Верденом. Не принесли німцям успіхунові спроби оволодіти Верденом у квітні й травні. Згодом, у зв’язку з масш табними операціями російського Південно-Західно го фронту та англо-французьких військ на р. Соммі, німці під Верденом переишли до оборони, а в жов- Зруйнований Верден після восьми місяців тні-грудні французькі війська перейшли в контрнас- артобстрілів, жовтень 1916 р. туп і ціною великих людських втрат майже відновили становище, яке було до початку бойових дій. Історичні подробиці. Людські втрати сторін у «Верденській м ’ясорубці». Французькі втрати — 61 000 вбитих, 101 000 зниклих безвісти, 216 000 поранених. Німецькі втрати — 143 000 вбитих та зниклих безвісти, 187 000 поранених. Верденська битва стала однією з найкривавіших на той час битв в історії людства. У «Верденськійм ’ясорубці» було «перемелено» понад 120 дивізій, у тому числі 70 французьких і 50 німецьких. 5.4. БІЙ НА РІЧЦІ СОММІ (ЛИПЕНЬ - ЛИСТОПАД 1916 р.) Наступ англо-французьких військ на р. Соммі, що розпочався 1 липня 1916 р., незважаючи на трикратну кількісну перевагу в живій силі англійців і французів, розвивався дуже повільно, тому що німецьке командування всти гало підвозити підкріплення. 15 вересня англійці вперше застосували нові бойові машини —танки, які викликали в німецьких солдатів страх і паніку. Битва на р. Соммі засвідчила про перехід від використанняживоїсили до застосування техніки, щопризвело до величезноїкількостілюдських жертв. Див. відео «“Верденська м’ясорубка” — застереження нащадкам» (Euronews, 21.02.2016) Посилання: https:// www.youtube.com/ watch?v=fKR_EEzTGjU На знімку — підбитий німецький, точніше захоплений німцями англійський танк. Судячи з розірваного корпусу й відлетілоїбашти, унаслідок прямого влучення снаряда всередині танка здетонував боєзапас. Незважаючи на свій грізний вигляд, танки Першої світової війни мали слабку броню. Зокрема, бортова броня цього танку становила всього 12 мм, що добре видно на знімку. Така броня захищає від куль й осколків, але легко пробивається снарядами. Тому танкові війська в Першу світову війну мали великі втрати. С Ц
- 18. Французький середній танк «Сен-Шамон» Наприкінці листопада бої припинилися. За п’ять місяців боїв англійці й французи на фронті в 35 км просунулись усього на 10км углиб, загинули при цьо му майже 900 тис. осіб. Утрати німецьких військ ста новили 538 тис. осіб. Верденська битва йбоїнарічці Соммі булинайкро- вопролитнішими за роки війни на Західному фронті. Вони відзначалися масовим застосуванням артиле рії, піхоти, кавалерії, але не принесли успіху жодній зі сторін. Головна причина цієї рівноваги полягала в безумовній перевазі оборонних методів ведення війни над наступальними. 5.5. БРУСИЛОВСЬКИЙ ПРОРИВ (ЧЕРВЕНЬ - СЕРПЕНЬ 1916 р.) Успішніше для Антанти складалася ситуація на Східному фронті. У розпалі боїв під Верденом французьке командування знову звернулось до Росії за до помогою. У червні 1916 р. 8-ма російська армія під командуванням генерала О. Каледінапросунулась у район Луцька, що сприймалось австрійцями як роз відувальна операція. Але, на подив росіян, австрійська лінія оборони розва лилась. Використавши це, талановитий російський генерал О. Брусилов, який здійснював загальне командування південним сектором фронту, посилив на ступ, увівши до бою ще три армії. Олексій Олексійович Брусилов (1853-1926) — генерал від ка валерії (1912). Брав участь у російсько-турецькій війні 1877-1878 рр. Під час Першої світової війни командував 8-ю російською армією в Галицькій битві, з 1916 р. — головнокомандувач армії Південно- Західного фронту. Провів успішний наступ (т. зв. «Брусиловський прорив»), який привів до розгрому австро-угорської армії в кампанії 1916 р. У травні-липні 1917 р. — верховний головнокомандувач, по тім військовий радник Тимчасового уряду. З 1920 р. — у Червоній ар мії, у 1923-1924 рр. — інспектор кавалерії Червоної армії. І Невдовзі австрійці почали в паніці тікати. За три дні росіяни захопили 200 тис. полонених. Війська генерала Брусилова прорвали австрійський фронт на лінії Луцьк — Чернівці. Російські війська знову зайняли більшу частину Східної Галичини й Буковину, поставивши Австро-Угорщину на межу воєнного розгро му. І хоча на серпень 1916 р. наступ вичерпав себе, прорив військ під коман дуванням Брусилова зупинив активність австрійців на Італійському фронті й багато в чому полегшив становище англо-французьких військ під Верденом і нар. Соммі. Під впливом успіху російського Південно-Західного фронту в серпні 1916 р. уряд Румунії прийняв рішення вступити у війну на боці Антанти. Кровопролитні боїкампанії 1916р. не допомоглиреалізуватися планам сто рін, але стратегічна ініціатива перейшла до Антанти. ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАЙБУТНЄ: _ _ _ _ _ _запитання та завдання_ _ _ _ _ _ _р І. Знаю й сїї сше,ііаіт і ;п/к)нову іифорліат^ію Назвіть головні воєнно-політичні цілі Німеччини, Австро-Угорщини, Великої Британії, Франції та Росії напередодні Першої світової війни, та визначте основні причини Першої світової війни. Визначте місце України в планах протиборчих сторін. Які були головні фронти Першої світової війни в 1914-1916 рр.?
- 19. 4. У чому полягав «план блискавичної війни»? Хто його розробив? 5. Оберіть варіант відповіді: наприкінці травня 1915 р. Італія оголосила війну: а) Австро-Угорщині; б) Франції; в) Великій Британії. 6. Розставте в хронологічному порядку події: а) початок битви за Дарданелли; б) початок Верденської битви; в) закінчення боїв на р. Сом мі. 7. Опишіть перебіг подій у битві на Марні. Якими були результати битви? 8. Назвіть основні підсумки битви на р. Соммі. 9. Яка подія, пов’язана з ім’ям генерала Брусилова, відбулася влітку 1916 р. на Південно-Західному фронті? 10. Покажіть на карті: країни Антанти; країни Центрального блоку; нейтральні країни в Першій світовій ві йні. Чи була більша територія одного з протиборчих воєнно-політичних блоків визначальним чинником у світовій війні? 11. Покажіть на карті місця основних битв Першої світової війни в 1914-1916 рр. 12. Поясніть значення понять: «геополітичні інтереси», «мілітаризм», «система озброєного миру», «світова війна», «Перша світова війна», «позиційна війна». II. О бговоріть у гр уп і * і • 1. Чим війна, що розпочалася в 1914р., відрізнялася від франко-пруськоївійни 1870-1871 рр., відБал- канських війн? 2. Чому Італія вступила у війну на боці Антанти, а Болгарія — на боці Центрального блоку? 3. Схарактеризуйте підсумки бойових дій у 1916 р. та загальне воєнно-стратегічне становище на фронтах. 4. Які варварські засоби ведення війни були застосовані ворожими сторонами? Які це мало військові та політичні наслідки? III. М ислю ШВОрЧ-О й GfbllOGllli шю 1. До сьогодні не стихають суперечки про те, хто був винуватцем розв’язання Першої світової війни. Одні звинувачують Німеччину й Австро-Угорщину, інші — Сербію й Росію, треті — вельми суворо відгукуються про англійську та французьку дипломатію. Якою є Ваша думка із цього приводу? Як Ви вважаєте, чи можна було запобігти Першій світовій війні? 2. Деякі сучасні історики вважають, що Перша світова війна, яка стала підсумком кризи в міжнародних відносинах, сама була проявом кризи європейської цивілізації. Чи поділяєте Ви таку точку зору? 3. Як Ви вважаєте, чому жодна з протиборчих сторін не досягла вирішальної воєнно-стратегічної пере ваги в кампанії 1915-1916 pp.? ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ: 28 червня 1914 1 серпня 1914 3 серпня 1914 4 серпня 1914 5 -1 2 вересня 1914 лютий — грудень1916 4 червня — серпень 1916 Р- Р- Р- Р- Р- Р- Р- липень — листопад 1916 р. вбивство ерцгерцога Франца Фердинанда в м. Сараєво оголошення Німеччиною війни Росії. Початок Першої світової війни оголошення Францією війни Німеччині, вступ Франції в Першу світову війну оголошення Англією війни Німеччині, вступ Англії в Першу світову війну битва на Марні битва під Верденом наступ російських військ (Брусиловський прорив) битва на р. Соммі о
- 20. І * Ксенофобія ( х є п о б — чужий, рИоЬоБ — страх) — це страх перед «чужим» (або просто «іншим»), із чого народжується нетерпимість, неприйняття «чужого». Ксенофобія, спрямована проти певної спільноти «чужих», має відповідну характеристи ку, наприклад: расизм — ненависть до людей ін шого кольору шкіри; ісламофобія — ненависть до мусульман; антисемітизм — ненависть до євреїв; українофобія — ненависть до українців тощо. Пригадайте особливості руху молодотурків та наслідки революції в Османській імперії на по чатку XX ст. Депортація вірмен *2#> Міжнаціональні конфлікти в умовах війни. Людина на фронті й у тилу. Завершення першої світової війни 1. МІЖНАЦІОНАЛЬНІ КОНФЛІКТИ. ВІРМЕНСЬКИЙ ГЕНОЦИД 1915 р. 1.1. ПОСИЛЕННЯ ІДЕЙ ШОВІНІЗМУ ТА КСЕНОФОБІЇ О д н іє ю з передумов Першої світової в ій н и було наростання в суспільних настроях практично всіх країн Європи ідей шовінізму та ксенофобії, націо нальної нетерпимості та агресивного ставлення до інших народів і спільнот. Ці тенденції посилювались у ході війни, що супроводжувалась насильством і масовими вбивствами. Насильство щодо величезної кількості людей переста вало сприйматись як злочин. Крім того, становлення багатьох національних держав супроводжувалось поширенням деструктивного, радикального націоналізму. Його носії вважа ли можливим відстоювання власних національних інтересів за рахунок утиснення інтересів інших на родів, особливо національних і релігійних меншин. Особливо гострими ставали відносини між народа- ми-сусідами — між німцями та французами, серба ми й австрійцями, а також між християнами, му сульманами, юдеями. Деякі конфлікти набували форм жорстокої різа нини. Світ приголомшила трагедія, що сталася на те ренах Османської імперії. 1.2. ВІРМЕНСЬКИЙ ГЕНОЦИД НА ТЕРИТОРІЇ ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Участь у Першій світовій війні 1914—1918 рр., усупереч розрахункам молодотурків, призвела Османську імперію до краху. Жертвами режиму мо лодотурків стало вірменське населення, яке з дав ніх часів жило на території, що на початку XX ст. входила до складу Османської імперії. Вірмен, християн за віросповіданням, запідозрили в симпатіях до Росії — супротивника Османської імперії в Пер шій світовій війні. Вірменське населення звинуватили в нелояльності до тур ків, підготовці повстання та плануванні створити «об’єднану Вірменію» під покровительством Росії. Це, вочевидь, не відповідало дійсності. Почавшись 24—25 квітня 1915 р. арештом 235 провідних вірменських інтелігентів, різанина набула поширення в Анатолії й тривала до початку 1916 р. Вірменських солдатів спочатку звільнили з армії, потім їх використовували для примусової праці, після чого вбивали. 27 травня 1915 р. турецький уряд видав указ про насильницьку депортацію вірменського населення. Жінок, дітей і літніх людей «евакуювали» з рідних сіл і міст. Дорогою більшу частину їх убивали курди або черкеси. Решту звозили до сирійської пустелі, де вони здебільшого вмирали.
- 21. Думка історика. З книги Нормана Дейвіса «Євро па. Історія» «...Депортація зачепила десь два або три мільйо ни осіб. Хоча джерела називають різні цифри, при близно одну третину цих людей вирізали турки, ще одна третина загинула під час депортації і лише одна третина вижила. Цю кампанію вважають першим су часним виявом масового геноциду». _______________________________________А ' Депортація — вигнання, примусове виселення з місця постійного проживання окремих осіб або групи людей чи народів. Застосовується як по карання. На території сучасної України масовою депортацією було переселення за наказом ста лінського керівництва у травні 1944 р. близько 200 000 кримських татар та інших народів Криму до Середньої Азії. Депортація вірмен у 1915 р., так само, як і депортація кримських татар, були злочинними актами геноциду. Різанину було сплановано центральними орга нами Османської імперії, а для її здійснення вико ристовували сучасні на той час технології (телеграф, транспортування залізницею, найновіші засобипро паганди). Але ці методи поєднувалися із вбивством за допомогою палиць і ножів, позбавленням води та їжі тощо. Окремим вірменам вдалося вижити: жінок направляли до турецьких гаремів або їх вивозили ро дичі; дітей викрадали й виховували як турків; деяких вірмен залишили в селах, і невелика кількість людей залишилися в живих після смертельного переходу до сирійської пустелі. У Стамбулі та Ізмірі відносно велику кількість вірмен залишено живими головним чином завдяки близькості іноземних представни ків. Жертвами геноциду в Османські імперії стало близько 1,5 млн вірмен. Варто нагадати про факти опору вірмен турець ким солдатам і випадки рятування вірмен представ никами місцевого населення Османської імперії. »Ж Геноцид — це особливо тяжкий злочин, сукупність дій, здійснених з наміром знищити повністю або част ково національну, етнічну аборелігійну групу як таку (у тому числі — шляхом заподіяння тяжких тілесних ушко джень, створення для групи життєвих умов, розрахо ваних на повне чи часткове її фізичне знищення, ско рочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи до іншої). Поняття «геноцид» запровадив аме риканський юрист єврейського походження Рафаель Лемкін, вивчаючи трагедію вірмен 1915 р., Голодомор українського народу 1932-1933 рр. та Голокост — зни щення єврейського населення нацистами під час Дру гої світової війни. 9 грудня 1948 р. Генеральна Асамб лея ООН прийняла Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього. Мертва вірменська дитина в полі недалеко від Алеппо, Сирія Свідчать документи. З резолюції Європейського парламенту про політич не вирішення вірменського питання від 18 червня 1987р. «Європейський парламент... вважає, що трагічні події 1915-1917 рр. за участі вірмен, які прожива ли на території Османської імперії, являють собою геноцид, згідно з визначенням Конвенції про запо бігання злочину геноциду та покарання за нього, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 9 груд ня 1948 р.; однак визнає, що сучасна Туреччина не може нести відповідальність за трагедію, яку пере жили вірмени в Османській імперії, і підкреслює, що ні політичних, ні правових або матеріальних претен зій до сучасноїТуреччини не може бути висунуто че рез визнання цієї історичної події актом геноциду». ©Проанапізуйтедокумент. ЯкЄвропейський пар ламент характеризує трагічні події 1915-1917 рр.? Чи має відповідати за злочин минулого Туреччина й сучасний турецький народ? Чи є прийнятним застосування принципу «колективної відповідаль ності» сучасних народів за злочини минулого? Історичні подробиці. Із статті Єхуди Бауера «Місце Голокостув сучасній історії» «...Вирішальну роль відіграла офіційна телеграма правлячої турецької верхівки до периферійних керівни ків... У ній зазначалося: «Джемієт прийняв рішення звільнити батьківщину від зажерливості цієї проклятої раси і нести на своїх плечах тавро ганьби, що могло б заплямувати Оттоманську історію. Будучи не в змозі забути безчестя й гіркоту минулого, сповненого епізодів помсти, Джемієт, із вірою у своє майбутнє, прийняв рішення знищити всіх вірмен, що проживають натериторіїТуреччини, не залишаючи жодного в живих». ©Зважаючи на зміст цього документа, поясніть, чи розуміли турецькі патріоти, що масове вбивство не може бути виправдано посиланням на національні інтереси?
- 22. 2. ЛЮДИНА В УМОВАХ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІИНИ 2.1. ЗМІНИ В СИСТЕМІ ЦІННОСТЕЙ ЛЮДИНИ Перша світова війна змінила світ і самих людей, ставлення до базових людських цінностей. Війна змінила звички і вдачу людей, зробила їх терпля- Імператор Микола II виступає з балкона Зимового палацу перед натовпом на Палацовій площі в Санкт-Петербурзі та оголошує війну Росії Німеччині, 2 серпня 1914 р. (20 липня за старим стилем) чішими до насильницьких державних форм і посіяла зерна майбутніх національних конфліктів. Війна знецінила людське життя в масовій свідомості жи телів планети, сприяла зростанню жорстокості в душах людей. Це було зумовлено нечуваним до цієї воєнної катастрофи залученням сотень мільйонів людей до війни та загибеллю десятків мільйонів, зруйнуванням цілих міст і спустошенням великих регіонів. Чимало європейців відразу після початку війни вітали її. Площі Берліна й Відня, Лондона й Парижа були заповнені натовпами людей, які співали па тріотичні пісні та проголошували войовничі гасла проти країн-супротивників. На ешелонах з військо вими, які вирушали на фронт, майорили написи «Поснідаємо в Парижі» або «Відсвяткуємо Різдво в Берліні». Здавалося, суспільства всіх європейських країн були охоплені воєнною ейфорією. Натовп на Трафальгарській площі в Лондоні вітає Натовп на Одеонплац у Мюнхені вітає оголошення оголошення війни Англії Німеччині війни, 2 серпня 1914 р. — ---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- Історичні подробиці, (з книги: Історія епохи очима людини. Україна та Європа у 1900- 1939 роках : навч. посібн. для 10 кл. загальноосвіт. навч. закл. / Ю. Комаров, В. Мисан, А. Осмоловський та ін. — К. : Генеза, 2004. — С. 54-55). Погляд очевидця (Р. Олдінгтон. Смерть героя). Біля Букінгемського палацу дорогу перегородив великий натовп. — Короля Георга! Короля Георга! — хором вигукував натовп. Через кілька хвилин... з ’явився король. Майданом прокотилося оглушливе «ура!»... Тисячі загорланили: — Хо-чемо вій-ни! Хо-чемо ВІЙ-НИ! І знову «ура!». Король ніяк не виявив ні схвалення, ні осуду. — Говори! — кричав майдан. — Говори! ХО-ЧЕМО ВІЙ-НИ! Король знову зробив вітальний жест і зник. Натовп відповів ревом, викрики «ура!» змішалися з ремству ванням розчарування. Знайшлися весельчаки — без них не відбувалось жодне збіговище — і почали кричати: — Ми — боягузи? — НІ-І! — А німці? — ТА-АК! — Може, ми німців дуже любимо? — НІ-І-І! Можна було не сумніватися в тому, які почуття і настрої цієї частинки Англії.
- 23. Погляд очевидця. З листа доматері солдата німецькоїармії (25 вересня 1914р.) ...Героїчна смерть — ось для мене найбільше бажання. Щоправда, героїчній смерті життя важливіше. Усі зневажають смерть. Моїм обов’язком є життя. Моїм обов’язком є боротьба, на яку мене примусили росіяни і французи. Якби війна була агресивною, загарбницькою, то моя служба не була б добровільною... Усе це реалії війни. Втім, у ході кривавої війни все більше людей почали усвідомлювати зло світової воєнної катастрофи. Анти воєнні рухи з кожним роком війни ставали все масштабнішими. 2.2. ЛЮДИ НА ВІЙНІ, ВІЙНА ПРОТИ ЛЮДЕЙ Зрозуміло, що особливо чітко сприймали жахіття війни солдати всіх вою ючих армій. Війна змінювала долі, звички, характер людей і змінювала самих людей. Глобальний характер війни залучав до неї вихідців з усіх кінців світу. Не варто дивуватися, що на фронтах у Європі воювали алжирці, сенегальці, індійці, ав стралійці та інші. Франція й Англія мали колонії в Африці та Азії, а оскільки війська зазнавали великих втрат, то для поповнення живої сили «вигрібали» людей із заморських колоній цих країн. Справжнє обличчя війни — на фото часів Першої світової
- 24. Французькі зуави — бійці елітних частин легкої піхоти французьких колоніальних військ, що вирізнялися своєю інтенсивною і швидкою стройовою підготовкою, а також своїм незвичайним різнобарвним обмундируванням (зокрема — шароварами й головними уборами східного типу). Частини зуавів формувалися, головним чином, з жителів Північної Африки, атакождобровольців-французів. Зуави відрізнялися своєю безстрашністю, тому їх і використовували для атаки на найважчих ділянках фронту Індійські сикхи на відпочинку Взвод шотландських гірських стрільців Алжирці з 4-го полку французької кавалерії Сенегальські солдати в Санкт-Ульріх (Австрія), на відпочинку 1917 р. Французькі солдати готують їжу. На самому початку Першої світової війни солдати багатьох армій були одягнені в уніформу кінця XIXст.: червоні шаровари, яскраво-сині куртки. Солдати в такій формі добре виділялися на полі бою й були хорошою мішенню. Тому вже в ході війни війська почали переходити на форму захисного кольору: у Франції та Німеччині - сірого кольору, в Англії та Росії - зеленого. Австралійські солдати ввечері біля вогню
- 25. Важливу роль у Першій світовій війні відігравав Східний фронт, протисто яння німецьких, австрійських та російських солдатів. Німецькі солдати біля траншейної мортири Російські солдати Війна завжди призводить до незчисленних страждань простих людей. Але ще більшого болю додає усвідомлення того, що народи воюють за чужі інтереси, а інколи представники одного народу виступають один проти одно го по різні боки фронту. Так сталося в Першій світовій війні з українцями, які воювали у складі й російських, й австро-угорських військ. З початком Першої світової війни на Галичи- ні був сформований легіон Українських січових стрільців. Січовики вважали, що в разі перемоги Австро-Угорщини у війні та їхньої участі в бойо вих діях вони зможуть розраховувати на поліп шення долі українського населення після війни. Січовики вважали себе українським підрозділом у складі австрійської армії. 25 вересня 1914 р. вони захищали Ужоцький перевал, який атакували кубанські козаки. Вій ськова звитяга, виконання обов’язку неоднора зово закріпили за ними визнання «найкращого підрозділу австро-угорської армії». Війна зне кровила лави січовиків. Залишки полку відвели Українські січові стрільці на Волинь. Тут частина колишніх воїнів зайня лася освітянською справою. 2.3. ЗМІНА СТАТУСУ ЖІНКИ В СУСПІЛЬСТВІ В ХОДІ ВІЙНИ Перша світова війна змінила статус жінки в суспільстві. В усіх країнах — учасницях війни жінкизамінили чоловіків, які пішлина фронт. Тягар важкої ро боти на підприємствах, що виробляли воєнну та мирну продукцію, ліг на плечі жінок. Але значно ширше, ніж у довоєнні роки, використання на підприєм ствах праці жінок (а також підлітків та дітей) пояснюється, з одного боку, зростанням попиту на робочу силу, а з ін шого —тим, що жіноча та дитяча праця були дешевшими. З початком війни безліч жінок, у тому числі з багатих й аристократичних родин, працювали сестрами милосердя. Спростувавши уявлення про слабку стать, жінки осво ювали професію вантажників. З’явилися жінки — кон дуктори автобуса, а в Росії —жінки-візники. Англійських поліцейських, що пішли на фронт, замінювали їх бойові подруги. Жінок почали приймати й на військову службу. Щоправ да, вони служили, головним чином, у різних допоміжних частинах як медичний і технічний персонал.
- 26. «Жіночий ударний батальйон смерті» У Росії після Лютневої революції 1917 р. був сформований «жіночий ударний батальйон смерті». У зверненні Московського жіночого союзу йшла мова: «Жодний народ у світі не мав такої ганьби, щоб замість чо- ловіків-дезертирів на фронт йшли слабкі жінки. Жіноча рать буде тією живою водою, яка змусить опритомніти російського богатиря». Зазна вши значних втрат у наступі влітку, «ударниці» були зняті з фронту і в жовтні 1917 р. узяли участь в захисті Зимового палацу в Петрограді. Такі зміни ролі жінки в суспільстві не могли не позначитись на під несенні жіночогоруху. Жінки вимагали рівних прав із чоловіками в роди ні, на виробництві, у суспільстві в цілому. Жіночий рух посилювався в країнах Європи та Північної Америки. У Німеччині в результаті Листопадової революції 1918—1919 рр. жін ки отримали виборче право. Французи стріляють з ручного гранатомета 3. ТЕХНІЧНІ ВДОСКОНАЛЕННЯ В РОКИ ВІИНИ У ході війни з усією очевидністю проявилася вирішальнароль еконо міки та техніки, залежність перебігу й результату війни від тилу країни. Війна, що тривала понад чотири роки, змусила мілітаризувати підпри ємства основних галузей промисловості, підпорядкувати науку й сіль ське господарство потребам армій і флотів. Під час воєнних дій засто совувалися як удосконалені, так і нові види зброї, яких раніше не було. Це міномети, гранатомети, реактивні снаряди, ручні гранати, вогнемети, ав томати, зенітні та протитанкові гармати, танки; бурхливо розвивалися літаки й підводні човни, випуск яких постійно зростав.
- 27. На самому початку Першої світової війни на літаках не було озброєння, тому літаки виконували в основному розвідувальні функції та вели фотозйом ку ворожих позицій. І коли в повітрі зустрічалися два ворожі літаки, то льот чики починали стріляти один в одного з пістолетів, улаштовуючи своєрідну повітряну дуель. Звичайно, під час польоту на великій швидкості складно потрапити в супротивника з пістолета, тому такі дуелі в більшості випадків закінчувалися нічим. Згодом льотчики почали брати із собою гранати й міни та скидати їх на по зиції противника. Потім на літаки встановлювали звичайні піхотні кулемети, а вже в ході війни були створені й спеціальні авіаційні кулемети. Отже, за чо тири роки війни літаки пройшли стрімкий шлях озброєння. 4. ВІЙНА НА МОРІ Війна на морі зводилась до питання про те, чизуміє Німеччинауспішно про тистояти у двобої з Англією, яка мала традиційну перевагу на морях. Як і на суходолі, наявність нових видів озброєння — літаків, ПІДВОДНИХ човнів, мін, торпед —робило оборону легшою справою, аніж наступ. Німецьке командування, маючи менший за кількістю кораблів флот, вва жало, що англійці прагнутимуть знищити його під час великої битви, тому Ні меччині слід було уникати великих зіткнень. Проте англійська стратегія була спрямована на досягнення інших цілей. Перебазувавши флот до Скапа-Флоу на початку війни і встановивши тим самим контроль над Північнимморем, ан глійці, остерігаючись мін, торпед і розуміючи важкоприступність берегів Ні меччини, вибрали стратегію тривалоїблокади. Увідкритомуморі перемагали британські кораблі. Увійніпроти торговельних суден успіх був на боці Німеччини, яка використовувала для цих цілей крейсери й підводні човни. Кадри війни на морі
- 28. У 1915 р. Німеччина вирішила запровадити підводну блокаду Великої Бри танії. У лютому 1915 р. німецьке командування офіційно оголосило, що води, які омивають Англію й Ірландію, вважаються воєнною зоною і будь-який ко рабель, що потрапить у ці води, може бути знищеним. Незважаючи на про тести уряду США та інших нейтральних країн, німецькі підводні човни вже в лютому розпочали активні бойові дії. 7 травня 1915 р. величезний лайнер «Лузитанія», здійснюючи рейс із Нью- Йорка в Ліверпуль, був затоплений у результаті торпедної атаки німецького підводного човна неподалік від ірландського узбережжя. Пароплав швидко за тонув, а за ним поринули назавжди в холодні води океану близько 1 200 осіб —майже три чверті всіх, хто перебував на борту. У цей час активізувались воєнні дії і на Балтиці. Російські моряки вивели з ладу німецький мінний загороджувач, а англійський підводний човен тор педував крейсер «Принц Адалберт». Англійські підводні човни намагались також завадити поставці до Німеччини чавуну і сталі із Швеції, затопивши в 1915 р. 14 суден, зайнятих цими перевезеннями. Однак зростали втрати й ан глійців. На кінець 1915 р. загальна кількість англійських торговельних суден, затоплених німецькими підводними човнами, перевищила 250. Ютландська битва між англійськими й німецькими флотами 31 травня І червня1916 р. призвела до великих втрат з обох боків, але в стратегічному плані вона мало що змінила. Англія зберегла перевагу на морі, а блокада Ні меччини продовжувалась. Німеччині довелося знову повернутись до підвод ної війни. Проте її ефективність ставала все меншою, особливо після вступу у війну Сполучених Штатів. 5. ВОЄННІ ДІЇ В 1917 р. ВИХІД РОСІЇ З ВІЙНИ Воєнна кампанія 1917 р. суттєво відрізнялася від попередніх, бо відбува лась за цілком нових воєнно-політичних обставин, пов’язаних зі вступому ві йт США та оеволюиією в Росії. 5.1. РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇ Лютневареволюція 1917р. несподівано змінила іс торичну долю Росії. Однією з її причин було тяжке становище, у якому опинилась країна після двох з половиною років світової війни. Тимчасовий уряд, який було створено після зречення від престолу царя Миколи II, взяв курс на війну до переможно го завершення. У зверненні уряду, опублікованому 19 березня 1917 р., зазначалось: «Уряд буде свято до тримуватися домовленостей, які зв’язують нас із ін шими державами, і неухильно виконувати укладені з союзниками угоди». Але народ Росії втомився від війни, країною ви рували антивоєнні демонстрації. Російська армія розвалювалася, чому сприяла агітація більшовиків. Знаючи про ці настрої, Петроградська Рада, як паралельний орган влади, у маніфесті «До народів світу» заявила, що «настала пора розпочати вирішальну боротьбу із загарб ницькими прагненнями урядів усіх країн; прийшла пора для народів взяти у свої руки вирішення питання про війну і мир». 5.2. СТАВЛЕННЯ РОСІЙСЬКИХ ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ ДО ВІЙНИ Партії ліберального спрямування (конституційні демократи та октябрис ти) вважали, що на час воєнних дій протиріччя між партіями можуть відійти на другий план, що вони повинні об’єднатися для захисту вітчизни. Окремі групи соціал-демократів займали різні позиції щодо війни. Антиурядова й антивоєнна демонстрація в Петрограді, червень 1917 р.
- 29. «Оборонці» (Г. Плеханов) вважали, що на час війни слід відкласти антиуря дові виступи. Центристи (Л. Мартов, В. Чернов) закликали до швидкого мирного врегу лювання й виступали за підписання рівноправного договору між протиборчи- ми сторонами. «Пораженці», яких представляли більшовики на чолі з В. Леніним, обрали антипатріотичну позицію. Вони виступали за поразку Росії у війні, за перетво рення імперіалістичної війни, як називали її більшовики, на війну громадян ську з метою захоплення влади та встановлення диктатури пролетаріату. 5.3. ДЕКРЕТ ПРО МИР. БРЕСТСЬКИЙ МИРНИЙ ДОГОВІР Після жовтневого перевороту 1917 р. більшовики однією з перших поста нов прийняли Декрет про мир, який відображував їхні наміри вийти з світової війни за будь-яку ціну. Уже наприкінці року Раднарком розпочав безпрецедент ні сепаратні переговори з Німеччиною. Мирний договір між радянською Росією й Німеччиною був укладений З березня 1918 р. в Бресті. Згідно з документом, радянська Росія визнава ла за Німеччиною територію Прибалтики, Польщі, частково Білорусі. Вона зобов’язувалась відмовитись від претензій на Фінляндію, передати Туреччині Каре, Батум, Ардаган, укласти мир з УкраїнськоюЦентральною Радою, роззбро їти флот, відновити старий торговельний договір з Німеччиною, а також випла тити їй репарації в розмірі 6млрд марок. Таким чином, радянська Росія втрачала територіюзарозміром 800 тис. кв. км, на якій проживало 26 %населення. Брестський договір означав вихід Росії з війни, що вкрай негативно сприй няли країни Антанти. Підписання Брестського миру 6. ВСТУП У ВІЙНУ США 6 квітня 1917 р. США офіційно оголосили війну Німеччині. У своїй про мові, адресованій Конгресу з проханням ухвалити прийняття цієї декларації, президент В. Вільсон заперечував наявність у США будь-яких територіальних домагань і твердив, що необхідно врятувати світ для демократії. Безпосередніми причинами зміни політики адміністрації Вільсона щодо Німеччини стало відновлення нею в кінці січня 1916 р. підводної війни, як проти нейтральних, так і союзницьких суден, а також викриття спроби німців переконати Мексику розпочати війну проти США. До цього часу офіційна по літика США полягала лише в дотримуванні суворого нейтралітету.
- 30. 7. ВОЄННІ ДІЇ В 1917-1918 рр. Тим часом у Європі навесні 1917р. союзники по Антантірозпочали запла нований великомасштабний наступ. У квітні англійська 3-тя армія розпочала бойові дії поблизу Арраса. Наступ спочатку мав успіх —була захоплена більша частина гірського хребта Виммі. Але весняний наступ французької армії в ра йоні Реймса виявився невдалим. Німці добре закріпились, і французькі час тини зустріли на своєму шляху колючий дріт і зливу кулеметного вогню. До травня французи, зазнавши тяжких втрат, просунулись усього на 4 милі. Улітку 1917р. англійські війська провели успішний наступ у Фландрії, а під Іпром їхні зусилля не мали успіху. Восени 1917р. німецькі війська захопили Ригу, зустрівши слабкий опір з боку деморалізованої російської армії. Окупувавши в жовтні декілька островів, німці забезпечили собі панівне становище на Балтиці. Проте невдовзі англійці, завдавши декілька відчутних ударів по німецьких лінкорах, змусили відступити флот противника. Улистопаді 1917р. англійці окупували Німецьку Східну Африку. Цієї ж осені у Франції розпочали бойові дії американські війська, що прибували до Європи. У березні 1918 р. німецькі війська здійснили відчайдушну спробу прорва ти оборону союзників у районі річки Соммі. Використавши Брестський мир з радянською Росією, Німеччина перекинула на Захід значні сили. Але було зрозуміло, що успішний початок операції буде короткочасним, бо баланс сил змінювався на користь Антанти: американські війська все в більшій кількості продовжували прибувати у Францію. Німеччина знову поривалась перехопити ініціативу у війні. У квітні генерал Людендорф розпочав наступ у Фландрії, на Балтиці було затоплено сім англій ських підводних човнів, велика битва розгорнулась на Марні. Німецькі вій ська здійснювали обстріл столиці Франції з величезних гармат, названих «Ве ликими Бертами». У липні вони завдали ще одного, останнього удару в тому ж напрямку, але безрезультатно. 8 серпня 1917р. французькі війська під командуванням маршала Ф. Фоша розпочали наступ, щоб послабити німецький натиск на Ам’єн. У цьому бою булирозгромлені 16німецьких дивізій. У другій половині вересня 1917 р. союзні війська Антанти підійшли до Сен- Кантену. Німецька армія знову опинилась на «лінії Зігфріда», від якої вона розпочала свій весняний наступ. Ця операція союзників була найвдалішою за весь час війни на Західному фронті. 8. ЗАВЕРШЕННЯ ВІЙНИ 8.1. РОЗПАД ЦЕНТРАЛЬНОГО БЛОКУ Осінь 1918 р. принесла серйозні геополітичні зміни. Центральний блокрозпався. 29 вересня 1918 р. з країнами Антанти підписала перемир’я Болгарія, ЗО жовтня — Туреччина, 3 листопада — Австро- Угорщина. На цей час монархія Габсбургів припинила своє існування. 5 жовтня попросила про перемир’я Ні меччина. Проте Антанта барилася задовольняти її прохання, сподіваючись довершити воєнний роз гром основного противника. Лише після того, як у Німеччині спалахнула революція й 9 листопада 1918 р. кайзера Вільгельма II було скинуто, союзни ки почали поспішати. 8.2. КОМП’ЄНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я Рано-вранці 11 листопада 1918 р. в салоні-ва- гоні штабного потягу головнокомандувача військ Вагон потягу, в якому відбулось підписання Комп’єнського перемир’я Л ЗО
- 31. Свідчать документи. З угоди про перемир’я, укладеної в Комп’енському лісі 11 листопада 1918р. На Західному фронті Стаття 1. Припинення воєнних дій на суші і в повітрі протягом 6 годин після підписання перемир’я. Стаття 2. Негайна евакуація із захоплених країн: Бельгії, Франції, Люксембургу, так само як Ельзас-Лота- рингії, так, щоб вона була здійснена протягом 15 днів... Стаття 4. Поступка німецькою армією такого воєнного майна: 5 тис. гармат, 25 тис. кулеметів, 3 тис. міно метів і 1 700 аеропланів. Стаття 5. Евакуація німецьких армій з місцевостей на лівому березі Рейну. Стаття 6. Місцевості на лівому березі Рейну будуть керовані місцевими властями, але під контролем оку паційних військ союзників та Сполучених Штатів. Стаття 7. Заборона пошкодження засобів сполучення і зв’язку, водних шляхів. Поступка союзникам 5 ти сяч паровозів, 150 тисяч вагонів і 5 тисяч вантажних автомобілів... Стаття 22. Здача союзникам і Сполученим Штатам всіх наявних підводних човнів, з їх озброєнням і споря дженням у портах, вказаних союзниками і Сполученими Штатами. Стаття 23. Надводні німецькі військові кораблі будуть негайно роззброєні... Стаття 29. Евакуація Німеччини з усіх портів Чорного моря та передача союзникам і Сполученим Штатам всіх російських військових кораблів, захоплених німцями в Чорному морі. (?) Прокоментуйте умови капітуляції Німеччини, висунуті їй країнами Антанти. З Вашої точки зору, наскільки вони були справедливими? Антанти маршала Ф. Фоша, неподалік від станції Ретонду Комп ’енськомулісі, представники збройних сил Німеччини підписали угоду про перемир’я. Згідно з її умовами Німеччина повинна була залишити всі загарбані нею території на Заході й відвести війська за Рейн. Зі Східної Європи німецька ар мія мала вийти після прибуття туди військ Антанти. Усі військовополонені та військове майно переходили до рук союзників. Війна завершилась поразкою країн Центрального блоку. Об 11-й годині того ж дня в Парижі прогримів 101 залп артилерійського салюту, який сповістив про закінчення Першої світової війни. Історичні подробиці. Перша світова війна тривала 4 роки 3 місяці й 10 днів (з 1 серпня 1914 р. по 11 листопада 1918 р.). У ній брали участь 33 країни. Населення воюючих держав становило 1,5 млрд осіб, тобто близько 87 % усіх жителів Землі. Було мобілізовано близько 73,5 млн осіб. Понад 10 млн з них було вбито й 20 млн поранено. 9. ВТРАТИ ВІД ВІИНИ За своїми людськими втратами, масштабами та наслідками Перша світова війна не могла зрівнятися з жодною із попередніх війн в історії людства. Жертви серед мирного населення, яке постраждало від епідемій, голоду, холоду та інших лихоліть воєнного часу, становили десятки мільйонів осіб. Ві йна принесла для народів небачені втрати і страждання, голод і руйнування, довела людство до краю безодні та відчаю. Мільйони людей втратили здоров’я та стали інвалідами. Втрати вбитими й пораненими в роки Першої світової війни Див. відео «День в історії. Завершення Першої світової війни» (24 Канал. Опубліковано: 10.11.2014). Посилання: ИИрє:// www.youtube.com/ watch?v=Pm96a5fFN4Y Німеччина 1 770 000 Італія 460 000 Росія 1 700 000 Румунія 450 000 Франція 1 360 000 Туреччина 330 000 Австро-Угорщина 1 200 000 Болгарія 240 000 Британська імперія 910 000 США 50 000 Під час війни були знищені величезні матеріальні цінності. Цілі райони (осо бливо в Північній Франції) були перетворені на пустелю.
- 32. Французький офіцер стоїть біля свіжих могил заги блих у Шампані, на сході Франції. 19 грудня 1916 р. Німецькі й австро-угорські військовополонені прибули до нейтральної Швеції для обміну в’язнями з військами Антанти Солдати британської 55-їдивізії, які стали жертва ми німецької газової атаки, 10 квітня 1918 р. Зростання військового виробництва було до сягнуто за рахунок мирних галузей промисловос ті й перенапруги в народному господарстві, що призвело до загального розладнання економіки. Особливо сильно постраждало сільське госпо дарство. Мобілізація до армії залишила село без найпродуктивнішої робочої сили й тягла. Посів ні площі скоротилися, знизилась урожайність, зменшились поголів’я худоби та її продуктив ність. У містах Німеччини, Австро-Угорщини, Росії гостро відчувалась нестача продовольчих товарів, що із часом спровокувало справжній голод. Він поширився навіть на армію, де були зменшені норми споживання продовольства. Виробництво зброї в роки Першої світової війни Країна Гвинтівки Кулемети Артилерійські снаряди Літаки Росія 3 300 000 28 000 11 700 3 500 Англія 3 854 000 239 000 26 400 47 000 США 3 500 000 75 000 4 000 13 800 Німеччина 8 547 000 280 000 64 000 47 000 Австро-Угорщина 3 500 000 40 500 15 900 5 400 Воєнні витрати в роки Першої світової війни Країна Воєнні витрати, дол. США Витрати на душу населення, дол. США Частка воєнних затрат у національному прибутку, % Росія 7 658 000 000 44 13,1 Англія 24 143 000 000 526 34,5 Франція 11 208 000 000 280 19,4 США 17 337 000 000 177 8,7 Німеччина 19 894 000 000 293 24,7 Австро-Угорщина 5 438 000 000 109 18,1 Ш Перша світова війна залишила глибокий слід в історії, спричинила про довження старих та зародження нових міжнародних конфліктів, а її наслідки призвели до сповзання світу до ще більшої катастрофи Другої світової війни. Через це ряд істориків назвали період 1914—1945 рр. «Тридцятирічною війною XX століття».
- 33. ЗНАЮ МИНУЛЕ -ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМНО МАЙБУТНЄ: запитання та завдання І1. 2 . 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. 10 . І. Знаю її сиспіеліапіизую нову іифорліат^ію Які технічні винаходи людства були використані військовими в Першій світовій війні? Схарактеризуйте протистояння флотів Англії та Німеччини. Яка з країн, що брали найактивнішу участь у Першій світовій війні, першою вийшла з неї? Розставте в хронологічному порядку події: а) підписання Брестського мирного договору; б) підписання Комп’єнського перемир’я; в) вступ у війну СІ1ІА. Як ставились різні політичні партії Росії до Першої світової війни? Які території втратила радянська Росія в результаті підписання Брестського мирного договору? Покажіть їх на карті. Назвіть основні умови Комп’єнського перемир’я. Якими були втрати від Першої світової війни? Покажіть на карті місця основних битв Першої світової війни в 1917-1918 рр. Поясніть значення понять: «ксенофобія», «депортація», «геноцид». 1. 2 . 3. 4. II. О бговоріть у гр уп і Чим відрізнялася воєнно-політична ситуація в ході війни в 1917 р. від попередніх років війни? У квітні 1917 р. СІ1ІА офіційно оголосили війну Німеччині. Чим можна пояснити прийняття такого рішення американською адміністрацією на третій рік війни? Після підписання Брестського мирного договору з Росією німецьке командування отримало можли вість використати всі свої сили на Заході. Здавалося, тепер ситуація мала докорінно змінитися на користь Німеччини. Чому цього не сталося? Як відомо, Німеччина прагнула укласти перемир’я з країнами Антанти ще на початку жовтня 1918 р. Як Ви вважаєте, чому країни Антанти погодились на це тільки після 9 листопада 1918р.? III. М ислю пгворио й са. иосшіипо 1. Як Ви розумієте такий вислів: «Війна, нарешті, скінчилась, наслідки її були різноманітні й незліченні, але над всім переважало одне розчарування»? 2. Які уроки, на Вашу думку, мало винести людство з історії Першої світової війни? 3. Як згадують, до великого фізика Альберта Ейнштейна звернулися із запитанням: «Головною вій ськовою силою в Першій світовій війні була кіннота, у Другій світовій — танки; яка зброя буде голов ною у третій світовій війні — атомна бомба?» Учений відповів: «Я не знаю, яка головна зброя буде у третій світовій війні, але в четвертій, напевно — кам’яна сокира і палиця». Як Ви розумієте відповідь Ейнштейна? Чи погоджуєтесь Ви із вченим? X ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ IX: 6 квітня 1917 р. З березня 1918 р. З листопада 1918 р. 11 листопада 1918 р. вступ у війну СІ1ІА укладання в Брест-Литовську мирного договору між Росією й країнами Центрального блоку підписання перемир’я з Австро-Угорщиною підписання Комп’єнського перемир’я; закінчення Першої світової війни. і 0
- 34. ! § З І *Економічна та політична кризи # ' з Російській імперії. Російська революція 1917 р. і Громадянська війна % Історичні подробиці. 31 серпня 1914 р. росій ський імператор Микола II оголосив про пере йменування Санкт-Петербурга на Петроград. Це стало частиною масштабної антинімецької кам панії, що охопила російське суспільство на почат ку Першої світової війни. Але після смерті Леніна, у 1924 р., місту дали ім’я більшовицького вождя та перейменували на Ленінград. Після падіння кому ністичного режиму, у вересні 1991 р., місту було повернуто історичну назву Санкт-Петербург. (?) Чому перейменування міста відбулось за умов війни? Яке значення мають назви вулиць, міст для свідомості людей? 1. ЕКОНОМІЧНА ТА ПОЛІТИЧНА КРИЗИ В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ Участь у Першій світовій війні стала непосиль ним тягарем для Російської імперії. На 1917 р. у кра їні катастрофічно зростала інфляція, величезних масштабів досягала спекуляція товарами першої необхідності. Руйнувалися господарські зв’язки, припиняли роботу підприємства. Усе виразніше ви являлася загальна втома народу від війни, а також нездатність уряду розв’язувати нагальні проблеми. У середині лютого уряд прийняв рішення про запро вадження в Петрограді (нині м. Санкт-Петербург) карткової системи розподілу продуктів. У столиці почалися «хлібні» бунти. 2. ЛЮТНЕВА РЕВОЛЮЦІЯ В РОСІЇ ТА РЕВОЛЮЦІЙНІ ПОДІЇ ВЕСНИ - ОСЕНІ 1917 р. 2.1. ПОЧАТОК РЕВОЛЮЦІЇ Революція розпочалася 23 лютого 1917 р. стихій ними виступами робітників Петрограда. 23 лютого за новим стилем —це 8 березня, Міжнародний день солідарності трудящих жінок. Саме жінки-праців- ниці вийшли на мітинги, загітувавши інших. Обурення нестачею продовольства переросло в спонтанні відкриті мітинги, виступи з вимогами, спрямованими проти війни, дорожнечі та важких умов праці. 24 лютого страйк охопив у Петрогра ді 200 тис. осіб, а 25 лютого він став загальним. До економічних вимог додалися політичні: «Геть ца рат!», «Геть самодержавство!». Наступного дня на бік страйкарів почали переходити солдати Петро градського гарнізону. 27 лютого (12 березня за но вим стилем) загальний політичний страйк переріс у збройне повстання. Виступили солдати Волинсько го полку, згодом —Преображенського та інших, до них приєдналися матроси Балтійського флоту. Під контролем робітників і солдатів опинилися мости, вокзали, головний арсенал, телеграф, поштамт, урядові установи. Були роз громлені поліцейські дільниці, звільнені політв’язні, розпочалися арешти царських міністрів. 2.2. УТВОРЕННЯ ПЕТРОГРАДСЬКОЇ РАДИ Ліві партії не були готові до таких революційних подій, однак вони швидко зорієнтувалися в тому, що відбувалося. За пропозицією меншовиків 27 лютого була організована Петроградська Рада. Її очолили меншовик М. Чхеідзе і тру довик (з березня — есер) О. Керенський. 1 березня 1917 р. на об’єднаному засіданні робітничої й солдатської секції Петроради був затверджений наказ № 1по Петроградському гарнізону. Наказ Демонстрація в лютому 1917 р. Зверніть увагу на написи на транспарантах (?) Пригадайте, коли і за яких обставин почали відзначати Міжнародний жіночий день. Як Ви га даєте, чому саме жінки стали ініціаторами масо вих акцій протесту в Петрограді в лютому 1917 р.?
- 35. узаконив існування солдатських комітетів в армії, підтвердив, що в усіх полі тичних питаннях військові частини підпорядковуються Раді робітничих і сол датських депутатів. Наказ підтверджував рівні права солдатів й офіцерів поза службою. Надавалася амністія політв’язням, відновлювалися всі політичні права і свободи, скасовані за воєнних часів. Було оголошено про необхідність виборів до Установчих зборів. 2.3. ЗРЕЧЕННЯ МИКОЛИ II Події останньої декади лютого стали несподіванкою для урядових кіл й опозиційних партій. Керівники царського уряду й Державної думи прагнули встановити контакт з імператором, який перебував у Ставці Верховного Го ловнокомандування в Могильові. Миколі II пропонували сформувати уряд «народної довіри». Проте імпера тор розпорядився припинити роботу Думи, а також віддав наказ про відправ лення військ із фронту в Петроград для стабілізації становища, але здійснити це не вдалось —повсталі війська захоплювали залізничні станції, а генерали — командувачі фронтів — визнавали необхідність зречення імператора від престолу, що, на їхню дум ку, було єдиним засобом порятунку Росії й династії. «Навкруги зрада, боягузтво й обман», —записав Микола II у своєму щоденнику 2 березня 1917 р. У цей же день він склав і підписав маніфест про зре чення. Микола II передавав престолонаслідування своєму братові, великому князю Михайлу Олексан дровичу, але 3 березня Михайло також відрікся від престолу. Сам імператор був заарештований у Мо гильові 8 березня, а його родина поміщена під до машній арешт у царському палаці. Так закінчилося царювання останнього монар ха Росії. 2.4. ТИМЧАСОВИЙ УРЯД У ніч на 2 березня в результаті переговорів між виконкомом Петроград ської Ради й Тимчасовим комітетом Державної думи був сформований Тим часовийуряд, головою якого став поміщик і земський діяч Г. Львов. Петрорада підтримала створення уряду. Серед його складу ключові посади обійняли ка дети —представники найбільш впливової ліберальної партії Росії. У сфері внутрішньої політики програма Тимчасового уряду передбачала: проголошення амністіїза всіма «політичними та ре лігійними справами, у тому числі терористичними замахами, військовими повстаннями, аграрними злочинами»; свободу слова, преси, зборів і страйків; скасування всіх станових і національних обмежень. Уряд обіцяв почати підготовку до скликання на основі загального, рівного, таємного і прямого голо сування Установчих зборів, які повинні були вста новити форму правління та прийняти конституцію країни. Для організації тимчасового управління міс цевими органами влади призначалися спеціальні представники Тимчасового уряду — комісари. Були проголошені принципи «наступності влади» (збере жений державний апарат) і «безперервності права». Через кілька днів було видано маніфест про від новлення автономіїу Фінляндії, що, на думку уряду, мало заспокоїти окраїни. Діяльність Тимчасового Склад першого російського уряду після повалення Романових. Серед них й етнічний українець, міністр фінансів Михайло Терещенко
- 36. Маніфестація українців у Петрограді Дивись відео Лютнева революція 1917 р.: Крах великої Російської імперії Посилання: ИНрє:// www.youtube.com/ watch?v=57w-ЗjSEB8o уряду в перші дні сприяла активізації національно- визвольного руху в Україні, Прибалтиці, Закавказзі, Середній Азії. Український національнийрух охопив не лише ет нічні території, а й регіони центральної Росії, Си біру, Туркестану, Далекого Сходу та інші землі — скрізь, куди доля завела українських поселенців, репресованих чи військовополонених. У столичному Петрограді 12 березня 1917 р. українці провели маніфестацію. 20—30 тис. осіб — студентство, робітництво та вояцтво — пройшли вулицями російської столиці під українськими пра порами. Акція була присвячена революції та недав ній річниці з дня народження Тараса Шевченка. Головним гаслом було «Нехай живе вільна Україна у вільній Росії», — тоді мова йшла про автономію України. У сфері зовнішньої політики Тимчасовий уряд підтвердив виконання «зобов’язань Росії» перед союзниками по Антанті й готовність продовження війни «до переможного завершення». Це гасло вже не було популярним в народі, який втомився від війни. Але на 11 березня Тимчасовий уряд був визнаний США, Великою Британією та Францією. 2.5. РОСІЯ В УМОВАХ ДВОВЛАДДЯ Ради підтримували політику Тимчасового уряду настільки, наскільки вона сприяла революції. А Тимчасовому уряду доводилося зважати на Ради як на реальну силу на місцях. Але встановлене в країні двовладдя було хитким і не могло існувати тривалий час. Спочатку спільна діяльність Тимчасового уряду й Рад привела до прогре сивних кардинальних змін у країні: була знищена абсолютна монархія; про голошувалися громадянські свободи, політичні партії стали легальними; ліквідувалися царська жандармерія, поліція й охранка, оновлювався старий судовий апарат; були заарештовані царські чиновники та генерали, які проти діяли демократизації країни, надавалася амністія політичним в’язням; реорга нізовувалася система місцевого управління. Водночас не були розв’язані основні проблеми, що стояли перед країною на той час: Росія продовжувала війну, не вирішувалось аграрне питання — землі поміщиків залишилися недоторканними; на фабриках і заводах не був запро ваджений 8-годиннийробочий день', були скасовані лише деякі національні об меження, уряд вороже ставився до спроб народів колишньої імперії встанови ти суверенітет і домогтися незалежності. 2.6. РОЗСТАНОВКА ПОЛІТИЧНИХ СИЛ У КРАЇНІ Ліберальні партії після перемоги революції відійшли від неї. Вони висту пали за війну «до переможного завершення», прагнули відтягнути проведення радикальних реформ до скликання Установчих зборів. Есери йменшовики підтримували Тимчасовий уряд, співпрацювали з ним. Більшовики виступали проти співробітництва з Тимчасовим урядом. На них робили ставку правлячі кола Німеччини, які вважали, що з їх приходом до влади стане можливим укладання мирного договору з Росією. 2.7. ПОДІЇ КВІТНЯ - ЧЕРВНЯ 1917 р. 18 квітня 1917 р. була опублікована нота міністра закордонних справ Тим часового уряду И Мілюкова урядам країн Антанти, у якій зазначалося, що Ро сія буде продовжувати війну до повної перемоги над країнами Центрального блоку й залишається вірною своїм союзницьким зобов’язанням. Ця нота й не- І Й І
- 37. вдалий наступ на фронті викликали 20—21 квітня могутню антиурядову демон страціюробітників і солдатів Петрограда проти політики продовження війни. П. Мілюков і О. Гучков (військовий міністр) змушені були піти у відставку. Для виходу з урядової кризи 5 травня 1917 р. була досягнута домовленість про формування коаліційного Тимчасового уряду (першого за рахунком), який знову очолив Г. Львов. Але уряд не був популярним серед населення країни, якому все ближчими ставали прості, популістські гасла більшовиків. Ради перейшли до активних дій і в червні 1917 р. в Петрограді скликали І Всеросійський з’їзд Рад. Більшість делегатів з’їзду становили есери й меншо вики. У ході політичної дискусії лідер більшовиків В. Ленін голосно заявив, що в країні є єдина партія, яка може взяти на себе відповідальність за долю країни — партія більшовиків. Однак есери й меншовики, звичайно, не погодились із цим і вважали за необхідне продовжувати співробітництво з урядом. Володимир Ілліч Л енін (Ульянов) ( 1870-1924) — політич ний ідержавний діяч. Народився в сім’ї інспектора народних училищ, який став спадкоємним дворянином. Здобув юридичну освіту (1891); працював помічником присяжного повіреного в Самарі. З 90-х років XIX ст. брав активну участь у революційному русі. У 1900 р. виїхав за кордон. На II з ’їзді РСДРП (1903) очолив партію більшовиків. З 1905 р. — у Санкт-Петербурзі, з грудня 1907 р. в еміграції. У квіт ні 1917 р. приїхав у Петроград, Ленін проголосив курс на перемогу соціалістичної революції. Спільно з Л. Троцьким очолив жовтневий переворот. На II Всеросійському з ’їзді Рад обраний Головою Рад- наркому (уряду). У 1922 р. Ленін важко занедужав, і з грудня прак тично не брав участі в політичній діяльності. Проголошуючи свою ві рність ідеям К. Маркса і Ф. Енгельса, Ленін вбачав найважливішим завданням революційної боротьби створення «партії нового типу», на відміну від парламентських соціап- демократичних партій. Через «відкладення світової революції» вважав можливим здійснення революції та побудову соціалізму в одній країні — Росії. Критикуючи принципи парламентської демократії, Ленін від стоював курс на встановлення «диктатури пролетаріату». В останні роки життя, визнаючи провал політики «воєнного комунізму», допускав можливість «нової економічної політики». V____________________________________________________________________________________________ 18 червня Тимчасовий уряд прийняв рішення про початок нового наступу на фронті. У результаті воєнної авантюри за 18 днів у боях загинуло 60 тис. солдатів й офіцерів. Генерали звинуватили в провалі наступу більшовиків, які проводили антивоєнну пропаганду в армії. Вони вимагали скасування вій ськових комітетів, розпуску Рад, проголошення РСДРП(б) поза законом. 2.8. ЛИПНЕВА КРИЗА Червневий наступ на фронті викликав нову урядову кризу. 2 липня 1917 р. декілька міністрів Тимчасового уряду на чолі з міністром-головою кня зем Г. Львовим подали у відставку. З липня, у зв’язку з поразкою на фронті, у Петрограді почалися масові демонстрації, очолювані більшовиками. Вони відбувалися під гаслами «Геть Тимчасовийуряд!», «Вся влада Радамробітничих, солдатських і селянських депутатів!». 4 липня величезний натовп робітників, солдатів і матросів підійшов до Таврійського палацу, де засідав Центральний виконавчий комітет (ЦВК, обраний на І з’їзді Рад), і вимагав передачі влади в руки Рад. ЦВК оголосив липневі події «військовою змовою більшовиків з метою захоплення влади». У Петрограді вводився воєнний стан, деякі революційно налаштовані військові частини були роззброєні й виведені з міста. 6 липня ви ступ було придушено. Були опубліковані документи, у яких В. Ленін та іншілі дери більшовиків звинувачувались в одержанні грошей від німецького генерального штабу й шпигунстві на користь Німеччини. 8липня був сформований другий коаліційний уряд на чолі з О. Керенським, котрому ЦВК Рад надав «необмежені повноваження й необмежену владу».
- 38. Олександр Ф едорович Керенський (18 81 -1 97 0 ) — російський полі тичний і державний діяч. Адвокат. Лідер фракції трудовиків у IV Державній думі (1912-1917), з березня 1917 — есер. У Тимчасовому уряді 1917 р.: міністр юс тиції (березень-травень), військовий і морський міністр (травень-вересень), з 8 липня 1917 р. — міністр-голова (глава уряду). З ЗО серпня — верховний го ловнокомандувач. Після захоплення влади більшовиками разом з генералом П. Красновим почав похід на Петроград, що закінчився провалом. З 1918 р. — в еміграції у Франції, з 1940 р. — у СІ1ІА. Видавав газету «Дні» (1922-1932). У 1950-1960 рр. працював у Гуверовському інституті війни, революції і миру (СІ1ІА). Автор мемуарів, історичних досліджень, упорядник і редактор докумен тальних публікацій з історії російської революції: «Справа Корнілова» (1918), «Гатчина» (1922), «Здалеку» (1922) та ін. І Була відновлена смертна кара на фронті, воєнно-польові суди, запрова джена цензура. За оцінкою В. Леніна, липневі події означали кінець двовладдя. 2.9. ЗМОВА КОРНІЛОВА Після провалу червневого наступу й липневих подій головнокомандувачем російської армії став генерал Л. Корнілов, який змінив на цій посаді О. Бруси лова. Єдино можливий вихід з того складного становища, у якому перебувала країна влітку 1917р., він бачив у встановленні диктатури. 25 серпня 1917 р. Л. Корнілов направив на Петроград 3-й кінний корпус. Однак Керенський оголосив його заколотником і звернувся по допомогу до Рад, у яких на цей час посилився вплив більшови ків. Було вжито заходів для припинення руху корні- ловських військ на Петроград, генералів Корнілова, Денікіна та інших заколотників заарештували. До ЗО серпня змову було придушено. Після цих подій робітники й солдати почали схилятися до більшовиків, що особливо виявилося в «більшовизації Рад», коли більшовики на початку вересня вже становили більшість у Петроградській, Московській та інших Радах. Історичні подробиці. Зі звернення Керен- ського за допомогою до Рад почав стрімко від роджуватися їхній вплив на події в країні. Тому С. Кульчицький та інші історики вважають, що саме з кінця серпня розпочалася «революція Со- вєтів (Рад)». Посилюючи свій вплив у Радах, біль шовики, за словами історика С. Грабовського, «уміло осідлали “низову” ініціативу оскаженілих від війни й безладу російських плебейських мас». Пригадайте, коли з ’явилась партія більшови ків та в чому особливість її ідеології. 3. ПРИХІД ДО ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ 3.1. ПОЛІТИЧНА ОБСТАНОВКА В КРАЇНІ ВОСЕНИ 1917 р. 1 вересня 1917 р. Росія була проголошена рес публікою. Для стабілізації політичного становища в країні 25 вересня 1917 р. був сформований третій коаліційний уряд на чолі з О. Керенським, до скла ду якого ввійшли й меншовики. Усупереч спробам Тимчасового уряду повести країну демократичним шляхом, більшовики готувалися до насильницького за хоплення влади. Восени 1917 р. для них склалися сприятливі умови. Використовуючи драматизм поточного моменту, партія більшовиків взяла на озброєння гасла: «Мир — народам!», «Заводи — робітникам!», «Землю — се лянам!». Однак ці популярні гасла використовувалися більшовиками для при ходу до влади за допомогою збройного повстання. Велику фінансову допомогу більшовикам таємно надавав уряд Німеччини, сподіваючись через їх підтримку розвалити російську армію та сприяти виходу Росії з війни. Ужовтні 1917р. почаласяпідготовка дозбройного перевороту. Із цією метою більшовиками було створено два органи: легальний —Військово-революційний комітет (ВРК) при Петроградській Раді та нелегальний — Військово-револю ційний центр (ВРЦ)при ЦК РСДРП(б). Комісари ВРК були послані у військові частини, на склади зброї та боєприпасів, промислові підприємства й установи. Увечері 21 жовтня ВРК направив своїх комісарів у штаб Петроградського вій-
- 39. ськового округу та закликав гарнізон не виконувати накази командування без його санкцій. Діяльність Тимчасового уряду й командування Петроградського гарнізону була паралізована. 3.2. ПАДІННЯ ТИМЧАСОВОГО УРЯДУ У ніч проти 24 жовтня Тимчасовий уряд прийняв рішення про закриття більшовицьких газет, притяг нення до судучленів ВРК за відправлення у військо ві частини телефонограм про непокору штабу окру гу, арешт усіх більшовиків, яких раніше звільнили з в’язниць під заставу. За вказівкою Тимчасового уря ду штаб округу віддав наказ про негайне направлен ня в Петроград військових частин. Керенський на засіданні Передпарламенту вимагав для себе необме жених повноважень для придушення повстання, од нак події розвивалися всупереч його бажанню. На ранок 25 жовтня влада в столиці перейшла в руки Петроградського ВРК. Холостий постріл із крейсера «Аврора», який увійшов у річку Ніву, був сигналом до наступу на Зимовий палац. Після захоплення Зимового палацу міністри Тимчасового уряду були заарештовані й відправлені в Петропавлівську фортецю. О. Керенський зумів вибратися з Петрограда в штаб Північного фронту (м. Псков) і ранком 26 жов тня віддав наказ про наступ військ на Петроград. Вій ська 3-го кінного корпусу під командуванням генера ла П. Краснова рушили на столицю. 27 жовтня вони зайняли Гатчину, а наступного дня — Царське Село, вийшовши на найближчі підступи до Петрограда. У ніч на 29 жовтня в Петрограді під керівництвом «Комітету порятунку батьківщини і революції» був піднятий заколот юнкерів, але протягом дня його придушили. Ранком ЗОжовтня війська Краснова по чали наступ і після багатогодинного бою були роз громлені в районі Путилівських висот. Керенський утік. Краснова і його штабзаарештували. Перемогу над Тимчасовим урядом отримали ліві політичні сили. Усю повноту влади більшовики здо були пізніше, прибравши своїх тимчасових політич них союзників —меншовиків та есерів. 3.3. ВСТАНОВЛЕННЯ ВЛАДИ БІЛЬШОВИКІВ 25 жовтня 1917 р., у той час, коли йшла підготовка до захоплення Зимового палацу, у Смольному почав роботу II Всеросійський з’їзд Рад. Серед його де легатів переважали більшовики. Лідери меншовиків та есерів на знак протесту проти «військової змови й захоплення влади» залишили з’їзд. ОЗ-й годині ночі 26 жовтня в Смольний було доставлене повідомлення про взяття Зимового та арешт Тимчасового уряду. З двох основних питань порядку денного за доповіддю Леніна були при йняті Декрет про мир і Декрет про землю. У Декреті про мир містилася пропозиція більшовиків до урядів і народів во юючих країн негайно почати переговори про «справедливий і демократичний мир» — «негайний мир без анексій і контрибуцій». 9 листопада Ленін звернув ся по радіо до солдатів і матросів із закликом вибрати уповноважених і почати І Н Свідчать документи. Із записів статс- 4 секретаря закордонних справ Німеччини лЙ : Ріхарда фон Кюльмана, 29 вересня 1917 року «Без нашої постійної підтримки більшовиць кий рух ніколи не зміг би досягнути такого розма ху та впливу, який він зараз має. Все свідчить про те, що цей рух зростатиме надалі». Із записів статс-секретаря закордонних справ Німеччини Ріхарда фон Кюльмана, Берлін, 3 грудня 1917 року «Лишетоді, коли більшовики стали отримувати від нас постійний приток фондів через різні канали й під різними вивісками, вони стали в змозі поста вити на ноги свій головний орган “Правду”, вести енергійну пропаганду та значно розширити вузький на початку базис своєї партії».
- 40. переговори з ворожими солдатами, результатом чого стало би укладання «сол датського миру» на фронті. Після відхилення пропозицій урядами Антантира дянський уряд пішов на сепаратні переговори з країнами Центрального блоку. Декрет про землю скасовував поміщицьку власність на землю без усякого викупу й передавав поміщицькі, удільні, монастирські, церковні землі з усім інвента рем і будівлями в розпорядження волосних земельних комітетів і повітових Рад селянських депутатів. Право приватної власності на землю скасовувалося, заборо нялися продаж, оренда й застава. Уся земля перетво рювалася у«всенародненадбання», тобто переходилав державнувласність. Закріплювалося право користува тися своєю працею, працею членів родини або в това ристві, але без найманої праці, на основі зрівняльного землекористування при вільному виборі його форм (у тому числі колективної чи одноосібної). Декрет уста новлював, що землі «рядових селян і козаків не кон фіскуються», тобто сприяв розподілу земель заможних селян між найбіднішими верствами села й тим самим розпалював громадянськувійну. Усі постанови II з’їзду Рад були прийняті як «тимчасові закони», які мали діяти до їхнього затвер дження чи відхилення Установчими зборами. 3.4. ПЕРШІ ПЕРЕТВОРЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ У гострому суперництві з іншими лівими партіями (есерами та меншови ками) більшовики почали стрімко здійснювати свої перетворення. Ліквідовувалися Сенат, Синод, Державна Рада; місцеві органи влади (міські думи, земські управи) переда- валися в підпорядкування місцевим Радам, а до літа 1918 р. — ліквідовувались._____________________________ Ліквідовувалися стани; зрівнювалися в громадянських правах чоловіки й жінки; церква відокремлювалася від держави, а школа — від церкви. Створювалися репресивні органи нової влади — Робітничо-селянська міліція, Всеросійська надзвичай на комісія (ВЧК — за російською абревіатурою), революційні трибунали, суди. На них покладалися завдання «підтримки революційного порядку та боротьби з контрреволюцією»._______________________________________ 15 листопада 1917 р. оприлюднено наказ про демобілізацію старої царської армії. Верховним головно командувачем було призначено прапорщика М. Криленка. Почалось переслідування солдатів й офіцерів цар ської армії, що не визнали нової влади. Створювалась Робітничо-селянська Червона армія.________________ Декретом від 29 жовтня встановлено 8-годинний робочий день. Почалася націоналізація фабрик і заводів. Здійснювалась експропріація майна підприємців, купців, банкі- рів і т.д. Запроваджувався робітничий контроль на виробництві.____________________________________________ Прийнята 2 листопада 1917 р. Декларація прав народів Росії проголошувала знищення національного гніту, надавала рівноправ’я та самовизначення націям аж до їх повного відокремлення й утворення самостійних держав, скасовувала всі національні та релігійні привілеї й обмеження, проголошувала вільний розвиток будь- якої нації та народності. © Уважно розгляньте картину та скажіть, хто зо бражений на ній; якими засобами художник на магався зобразити велич більшовицького вождя. Події 1917р. радикально змінили історичну долю народів Росії, вплинули на весь хід світової історіїв XX столітті. Історичні подробиці. Історія більшовизму повчальна. Маленька купка людей на чолі з Леніним, фанатично переконаним у своїй «історичній правоті», менше ніж через півтора десятиліття стала партією, яка захопила владу в найбільшій країні світу і якій повірили мільйони людей. — Так, щедрим спонсором більшовиків була Ні меччина, яка хотіла розвалити Росію зсередини. Так, у тодішній Росії склалася унікальна ситуація, коли аван тюра узурпаторів влади могла виявитися вдалою. Так, більшовики геніально використовували популістські гасла та політичну демагогію. Але ж ідеї більшовиків «захопили маси», і це стало доленосним не тільки для Росії, а й для усього світу в XX столітті... Більшовизм живий і понині, утому числі в Україні. Його ідеї та символи використовують різні групи прибіч ників Сталіна й Троцького. То чи не варто нам замислитись над уроками історії? 1 Ы 1
- 41. 3.5. РОЗІГНАННЯ УСТАНОВЧИХ ЗБОРІВ Гасло скликання Установчих зборів, що мали вирішити, яким буде дер жавний устрій Росії після Лютневої революції 1917 р., було прийняте всіма політичними партіями. Однак на виборах до Установчих зборів 12 листопада 1917 р. більшовики зазнали поразки: вони отримали лише 183 мандати із 715 (есери —412 мандатів). 5 січня 1918р. в Петрограді відкрилося засідання Установчих зборів. Більшо вики, що на той час уже встановили свою владу в країні, подали на розгляд де путатів вироблену ними Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу. Фактично в ультимативній формі більшовики вимагали визнати перші декрети радянськоївлади, включені в цей документ. Вони запропонували народним об ранцям визнати й затвердити їхній курс на соціалістичне перетворення суспіль ства. Правоесерівська більшість зборів та інші партії, які приєднувались до них, відмовилися затвердити Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу. Після цього рішення більшовики та ліві есери залишили зал засідань. У результаті Установчі збори не визнали радянську владу. 6 січня матроси й червоногвардійці, діючи за вказівкою В. Леніна і Я. Свердлова (Голови ВЦВК), силою розігнали Установчі збори. А наступного дня ВЦВК своїм декретом узаконив розпуск обраного народом представниць кого органу влади. Ліквідувавши Установчі збори, більшовики на до вгі роки покінчили зі спробами установити демокра тичне правління в країні. Після ліквідації перших паростків демокра тії був скликаний III Всеросійський з’їзд Рад, який об’єднав робітничі та солдатські Ради із селянськи ми. З’їзд прийняв Декларацію прав трудящого й експлуатованого народу, яка проголосила Росію Російською Радянською Федеративною Соціалістичною Республікою (РРФСР). У Декларації стверджувалося, що «Російська Радянська Республіка утворюється на основі вільного союзу вільних націй як федерація Радянських національних республік». Однак на практиці жодного «вільного союзу» більшовики не припускали. Ж ВЦВК — Всеросійський центральний вико навчий комітет, сформований І Всеросійським з ’їздом Рад робочих і солдатських депутатів. З 1918 р. ВЦВК формував Раду народних комісарів РРФСР (Раднарком). 4. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ (1918-1920 рр.) 4.1. ПРИЧИНИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ Й ОСНОВНІ ПРОТИБОРЧІ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНІ сили У Росії Громадянську війну вели дві організо вані й непримиренні одна до одної сили —«білі» та «червоні». Війна між ними ускладнювалася втручан ням іноземних держав. Основні протиборчі воєнно-політичні сили в роки громадянської війни ж Громадянська війна — організована або стихійна збройна боротьба за державну владу між різними соціальними групами й політичними угрупованнями всередині країни. Червоні Білі Представляли: ліворадикальні політичні сили, насамперед більшовиків. Виступали під чер воними знаменами — символом пролетарської ре волюції. Представляли: прихильників «старих порядків» — підприємців, банкірів, поміщиків, більшість офіцерів цар ської армії, студентство, частину інтелігенції. Виступали під білими знаменами — символом монархії. Основні цілі: здійснення соціалістичної рево люції в Росії й у світовому масштабі, встановлення диктатури пролетаріату у формі влади Рад, фізич не знищення опозиційно налаштованих до нової влади осіб. Основні цілі: звільнення Росії від влади більшовиків, скликання Установчих зборів або Земського собору, від новлення старих порядків і «єдиної неподільної» Росії. За хист підприємництва; гарантії громадянських свобод, ви рішення аграрного й національного питань. Червоних підтримували: робітники, найбідні- ше селянство, частина інтелігенції, солдати й час тина офіцерів колишньої царської армії, матроси. Білий рух підтримували: монархісти, ліберали, каде ти, октябристи.
- 42. Активність у революційних подіях та Громадянській війні виявляли пред ставники національних меншин. Це визначалося національним та релігійним тиском, від якого «інородці» страждали за часів царської Росії. Переважна більшість населення лишалась аполітичною. Але латиші й фінни відіграли особливу роль у поваленні Тимчасового уряду й захисті більшовицької дик татури. Євреї, поляки, грузини тощо мали досить високу питому вагу у складі керівництва соціалістичних партій, серед більшовицьких комісарів і коман дирів. Загальновідомими в країні стали імена політичних лідерів, керівників репресивних органів — представників національних меншин: Л. Троцького, Я. Свердлова, Г. Зінов’єва, Лациса, Я. Петерса, Ф. Дзержинського, В. Мен- жинського та ін. І, навіть якщо вони відмовлялись від належності до своєї на ціональної спільноти (як, наприклад, Л. Троцький), «неросійське» походжен ня цих лідерів провокувало зростання ксенофобії та антисемітизму в країні. 4.2. ОСНОВНІ ПОДІЇ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ Й ІНТЕРВЕНЦІЇ В ТРАВНІ 1918 - ЛЮТОМУ 1919 р. Початок інтервенції. У січні 1918 р. Румунія захо пила Бессарабію, війська Німеччини господарювали на території Курської, Воронезької, Орловської гу берній. Навесні 1918 р. англійські, французькі, а по тім й американські військависадилися в Мурманську й Архангельську; японські, англійські й американські —у Владивостоці, у Середній Азії та Закавказзі. На Закавказзя вторглись турецькі війська. За умова ми сепаратного Брестського договору, укладеного більшовиками з Німеччиною, західні території кра їни окупували німецькі й австро-угорські війська. Заколот Чехословацького корпусу. Наприкінці травня 1918 р. спалахнув заколот серед Чехосло вацького корпусу, який складався з 45 тис. військо вополонених австро-угорської армії та прямував залізницею до Владивостока. Подальший шлях мав пролягати через океани у Францію, де він мав всту пити у війну на боці Антанти. Скрізь, де перебували ешелони корпусу (Поволжя, Урал, Сибір, Далекий Схід), радянську владу було скинуто. Для боротьби з білочехами (як їх назива ли більшовики) був створений Східний фронт. Формування Добровольчої армії. На Дону й Кубані формувалася Добро вольча армія, яку після загибелі у квітні 1918 р. генерала Л. Корнілова очолив А. Денікін, і діями отамана П. Краснова, що відрізав хлібні райони Північного Кавказу від центру країни. Створення Червоної армії. 15 січня 1918 РНК приймає декрет «Про робітничо-селянську Червону армію» (РСЧА),яка створювалася на класовій осно ві та на принципі добровільності. Але після почат ку іноземної воєнної інтервенції ВЦВК наприкінці травня 1918 р. ввів загальну військову повинність. Формувалися нові з’єднання. Створювалися курси для підготовки командних кадрів. Уживалися за ходи для залучення офіцерів і генералів колишньої царської армії до Червоної армії. Для підтримки дисципліни й боротьби проти «чужих елементів» був введений інститут червоних комісарів, головне завдання яких полягало в контролі за виконанням наказів більшовицького керівництва. У вересні 1918 р.на Східному фронті війська РСЧА перейшли 181 Головний організатор Червоної армії Лев Троцький виступає перед бійцями Бронепоїзд «Орлик» пензенського угрупування чехословаків. Уфа, липень 1918 р.
- 43. в наступ, захопивши Казань, Симбірськ, Самару. Під Царициним були зупи нені війська П. Краснова. Заколот лівих есерів. Улітку 1918 р. активізувалася опозиція більшовицькому режимувсерединікраїни. Улипні 1918р. заколот піднялинавітьнайбільшблизькідо більшовиків ліві есери, що вимагали скасування продовольчої диктатури; вони рі шуче виступали проти Брестського миру. Заколот бувжорстоко придушений вла дою. Лідери лівих есерів були заарештовані, їхніх представників вивели з ВЦВК і Раднаркому. Утой же час уЯрославлі, Володимирі, Муромі, у містахПоволжя, Уралу й Сибіру прокотилася хвиля змов, у ході яких есери, меншовики, представники місцевих національних рухів засновувалимісцевіуряди й інші органи влади. Розширення інтервенції. У листопаді 1918 р. відбулася революція в Німеч чині, яка на цей час була змушена визнати свою поразку у світовій війні. Уряд РРФСР анулював Брестський мирний договір. Закінчення Першої світової ві йни дозволило країнам Антанти посилити свою присутність у Росії. Пізньої осені 1918 р. англійські війська висадилися в Батумі й Новоросій ську, а французькі — в Одесі й Севастополі. Зросла чисельність військ інтер вентів на Далекому Сході, у Сибіру, на Півночі. У цей час в окремих регіонах країни до влади прийшли білогвардійські диктатури, очолювані: О. Колчаком —у Сибіру, Е. Міллером —на півночі кра їни, М. Юденичем —на північному заході й А. Денікіним —на півдні. Бандитизм. Антиєврейські погроми. Політична боротьба й воєнні дії, гос подарська криза та інтервенція призвели в 1918—1919 рр. до хаосу на теренах колишньої Російської імперії, у тому числі в Україні. Безвладдя та політична анархія супроводжувалися проявами бандитизму до місцевого населення та антиєврейськими погромами, жертвами яких стали десятки тисяч людей. По громи вчиняли і «білі», і «червоні» (наприклад, вояки 1-ї Кіннармії С. Будьон- ного), і банди мародерів, і українські повстанці різних політичних орієнтацій, і війська Директорії. Тільки в ході погрому в Проскурові, спровокованого ота маном Семесенком (лютий 1919 р.), загинуло кілька тисяч євреїв, звинуваче них у пробільшовицькому повстанні. В Одесі та деяких інших містах загони єврейської самооборони давали відсіч погромникам. У масовій свідомості в Україні й інших країнах антиєврейські погроми згодом почали пов’язуватися з українським визвольним рухом та його керів ником Симоном Петлюрою. Насправді петлюрівські війська дуже швидко ви йшли з-під контролю Головного отамана. Сам С. Петлюра виступав проти погромів, карав їх організаторів. Зокрема, за вироком військового трибуналу армії УНР було страчено Семесенка. Але через непідконтрольність «отаман щини» та розклад військ Директорії погроми частішали. 4.3. ВОЄННІ ДІЇ В БЕРЕЗНІ 1919 - НАВЕСНІ 1920 р. Східний фронт. Навесні 1919 р. Східний фронт знову став головним. У березні 1919 р. з території Сибіру почався наступ 400-тисячної армії Олександра Колчака, який оголосив себе «Верховним правителем Росії». Ме тою своєї діяльності Колчак проголосив «нещадну й невблаганну боротьбу з більшовиками». Не відкидаю- чи ідею Установчих зборів, він вважав, що їх скли кання варто відкласти до «воцаріння в країні закон ності й порядку». Протягом 1918—1919 рр. Колчака як Верховного правителя визнали А. Денікін, Е. Міл- лер, М. Юденич та інші лідери Білого руху. Колчаківські війська взяли Перм, але просу нутися далі їм не вдалося. Захоплення Уфи стало їхнім останнім успіхом. 28 квітня 1919 р. частини Червоної армії перейшли в контрнаступ і до червня повністю захопили Урал і відкинули противника в Сибір. На січень 1920 р. армія Колчака була повніс тю знищена, а сам він відмовився від влади.
- 44. Боротьба більшовиків з військами Денікіна. На літо 1919 р. головною силою антибільшовицького опору стала армія генерала АнтонаДенікіна. Улітку 1919 р. війська Денікіна захопилиДонбас, Харків, Царицин і почали швидке просування до Москви. У вересні—жовтні вони захопили Курськ, Орел, Воронеж, підійшли до Тули. Однак на початок осені наступ уповільнився, а потім і зовсім припи нився. Добровольча армія зазнавала серйозних труднощів: треба було підтри мувати порядок на захоплених територіях, а в розпал наступу довелося вести важку боротьбу в тилу із загонами батька Махна, який діяв на території України. Червоній армії вдалося перекинути на Південний фронт великі кавалерій ські з’єднання (Першу й Другу кінні армії), які змогли чинити серйозну про тидію регулярній кінноті «білих». Наприкінці жовтня війська РСЧАперейшли в контрнаступ, і фронт відійшов на південь. У січні 1920 р. Червона армія всту пила в Ростов-на-Дону, у лютому —в Одесу. Залишки Добровольчої армії ева куювалися в Крим і перейшли під командування генерала П. Врангеля. Бої на півночі Росії. Армія генерала М. Юденича, наступаючи з Естонії, тричі намагалася захопити Петроград, але не змогла цього зробити і, врешті- решт, була розгромлена червоноармійцями. Завдавши поразки військам Колчака, Денікіна та Юденича, Червона армія пе рехопила стратегічну ініціативу в Громадянській війні. 4.4. ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ ПОЛЬЩІ ТА РОЗГРОМ ВІЙСЬК ВРАНГЕЛЯ Війна проти Польщі. Навесні 1920 р. воєнні дії проти радянської Росії роз почала Польща. Польський уряд, вважаючи частину території Литви й Виору- сії «безперечно польською», відмовлявся від контактів з урядом РРФСР і мав намір захистити території, заселені поляками. Польське керівництво уклало до говір з УНР про спільні дії проти більшовиків в Україні. Улітку 1920 р. Червона армія почала контрнаступ проти поль ських військ. Війська Південно-Західного фронту вели наступ на Львів, а Західного —на Варшаву. Більшовики прагнули принести на багнетахреволюцію в Німеччину, інші країни Європи та «напо їтичервоних коней із Сенита Марни». При цьому «дорогадо світо вої пожежі веде через труп Польщі», —твердив Тухачевський. Особливу роль у війні відіграла оборона Замостя. Тут укра їнська 6-та Січова дивізія УНР разом з польським 31-м полком та іншими частинами розгромили Першу кінну армію Будьон- ного, яка після того почала панічно тікати. Урешті, війська Польської Республіки завдали поразки РСЧА. Після Варшав ської битви, яку в польській історії називають «Диво на Віслі», більшовики змушені були піти на перемовини з Польщею. Ризький мирний договір. 18 березня 1921 р. в Ризі був підпи саний мирний договір між РРФСР, УРСР і БРСР з одного боку та Польщею — з іншого. До Польщі відійшли Західна Білорусія й Західна Україна. Радянська сторона зобов’язалася за річний термін сплатити Польщі 30 млн карбованців золотом, а також повернути воєнні трофеї, усі наукові й культурні цінності, виве зені з території Польщі з 1772 р. (після першого поділу країни). Війна більшовиків проти Врангеля. Більшовикам загрожувала серйозна небезпека з Криму, де у квітні 1920 р. Денікін передав владу генералові Петру Врангелю. За короткий термін він зумів реорганізувати армію й налагодити дисципліну. У травні 1920 р. Добровольча армія (після реорганізації вона стала назива тися Російською) перейшла до активних дій. Подолавши опір РСЧА, вона зайняла Мелітополь, Каховку, велику частину Пів нічної Таврії та інші регіони України. Війська Врангеля намага лися прорватися на Дон і Кубань. Плакат часів польсько-більшовицької війни 1919-1920 рр. художника Каміля Мацкевича, 1920 р. (?) Спробуйте зрозуміти текст пла кату. Скажіть, хто зображений на плакаті, і які його головні ідеї.
- 45. Після укладення перемир’я з Польщею радянське керівництво перекину ло значні сили на південь країни, де був сформований Південний фронт під командуванням Михайла Фрунзе. Врангелівські війська були відтіснені у Крим і перейшли до оборони. Головна лінія оборони проходила по добре укріплено му Турецькому валу. На сході вал упирався в Сиваську затоку, а із заходу при кривався корабельною артилерією. У ніч на 8 листопада 1920 р. частини Червоної армії убрід по мілководній Сиваській затоці обійшли укріплення. Особливу роль відіграли загони Не- стора Махна, тодішнього союзника червоних, які штурмували Перекоп у лоб. ■к Штурм Перекопу був найкривавіиіою сторінкою Громадянської війни. Після за пеклих боїв, маючи більш ніж шестиразову перевагу сил, війська Південного фронту ввірвалися до Криму. Врангелю вдалося врятувати залишки своєї ар мії, що були евакуйовані в Константинополь. 4.5. ТЕРОРУ РОКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ Усіх, хто не поділяв погляди більшовиків на майбутнє країни, вони оголосили «ворогами наро ду». У листопаді 1917 р. декретом Раднаркому пар тією «ворогів народу» оголошувалися кадети. З літа 1918 р. радянська влада оголосила «ворогами наро ду» всіх селян, хто «приховував надлишки хліба», не вивозив їх на приймальні пункти. Посилання на «класову боротьбу» й зарахування до розряду «контрреволюціонерів» і «ворогів наро ду» різних соціальних верств суспільства були для ленінської партії зручною ширмою, що приховувала її прагнення утриматися при владі за будь-яку ціну. Для здійснення терору створювалися спеціальні органи. Постановою Рад наркому від 7 грудня 1917 р. було створено Всеросійську надзвичайну комісію (ВЧК — за російською абревіатурою) для боротьби з контрреволюцією, сабота жем і дитячою безпритульністю (остання її функція була далеко не головною). ВЧК стала найважливішим інструментом більшовиків для виявлення й лікві дації противників. Звесни 1918р.їй було надано право вживати надзвичайних заходів (аж до розстрілу на місці) щодо «ворогів революції». У 1919 р. були створені армійські Особливі віддши при фронтових ЧК. Слово «чрезвнчайка» (надзвичайна комісія) стало в роки Громадянської війни символом насильства над людською особистістю, не обмеженого жодними моральними і правовиминормами. Розстрілювалина фронтій утилуяк противниківрежиму, так і тих, хто ще вчора був опорою революції —простихробітників, солдатів, матросів. У липні 1918 р. більшовики розстріляли останнього російського імперато ра Миколу II, його дружину Олександру Федорівну, чотирьох дочок і сина. Це вбивство, санкціоноване Леніним і Свердловим, мотивувалося «революційною доцільністю». Після замаху на життя Леніна 30 серпня 1918 р. і вбивства керівника Пе троградського ЧК М. Урицького Раднарком 5 вересня 1918 р. ввів постанову «Про червоний терор». Форми «червоного терору» були різними: розстріли за класовою ознакою, практика захоплення заручників, створення концтаборів для ворожих елементів ( Соловки) та інші. За далеко не повними даними, жертвами «червоного терору» лише на півдні Росії стали 1,7 млн У роки Громадянської війни більшовики зни щили інші політичні партії, які виступали за ре форматорський курс розвитку країни і стояли на демократичних позиціях. У листопаді 1917 р. поза законом була оголошена партія кадетів. Після V з’їзду Рад, на якому ліві есери відкрито виступили проти більшовицької диктатури, почався розгром колишніх найближчих союзників. На 1921 р. ця осіб. Свідчать документи. Із записів В. Леніна, 1919 р. «Миритися з Миколаєм (православне свято, відзначається 19 грудня) — неро зумно: треба поставити на ноги всі ЧК, щоб роз стрілювати тих, хто не вийшов на роботу че рез свято Миколая». Пригадайте визначення поняття «терор». Історичні подробиці. Термін «вороги народу» більшовики запозичили в якобінців («Ворогами народу варто управляти за допомогою терору», — сказав у Конвенті в 1794 р. М. Робесп’єр).
- 46. Свідчать документи. Із статті М. 31а- циса в журналі «Червоний терор», що видавався ЧК, 1листопада 1918 р. Ми не ведемо війни проти окремих осіб. Ми винищуємо буржуазію як клас. Не шукайте на слідстві матеріалів і доказів того, що обвинува чуваний діяв ділом або словом проти радянської влади. Перше питання, яке ми повинні йому по ставити, — до якого класу він належить, якого він походження, виховання, освіти або професії. Ці питання й повинні визначити долю обвинувачу ваного. У цьому — зміст і сутність червоного терору. партія припинила своє існування. У 1922 р. така ж доля спіткала і правих есерів. Навесні 1921 р. біль шовики розправилися з меншовиками, заарештував ши понад 2 тис. осіб і весь ЦК. Більшість із них були вислані за кордон, а інші відправлені в Сибір. Так сформувалась однопартійна система, що поставила більшовицьку партію поза контролем. Економіка країни потерпала від небаченої роз рухи, викликаною війною та неефективним госпо дарюванням більшовиків. За цих умов більшовицьке керівництво вдалось до надзвичайних заходів управ ління економікою, що отримали назву «воєнний кому нізм». Ця система, яка існувала в період Громадян ської війни, включала одержавлення промисловості; фактичне припинення товарно-грошових відносин; введення продрозкладки (примусове вилучення залишків продовольства в селян, обсяг яких визначали т. зв. продовольчі загони);запровадження загальноїтрудовоїповинності; введення зрівняльної оплати праці; мілітаризацію суспільства; уже згаданий «червоний те рор»; бюрократизацію державного апарату; скасування комунальних платежів, плати за проїзд у транспорті тощо. Заходи «воєнного комунізму» спричиняли гостру економічну та політичну кризу. Ухиляючись від продрозкладки, незацікавлені врезультатах своєї праці селяни скорочували посіви до такої міри, що самі ледве могли прогодувати ро дини. Селян підтримувала велика частина робітників. Країною прокотилася хвиля повстань під гаслами «Влада Радам, але не партіям!» Для придушення невдоволення створювалися штрафніробітничі команди та концентраційні таборидля тих, хто ухилявся від трудової повинності. У від повідь на ці заходи режиму ще більше посилилася хвиля повстань, які охопи ли практично всі регіони країни. Для боротьби з повстанцями використовува лися регулярні частини Червоної армії. Зокрема, на розгром Кронштадтського повстання була направлена 7-ма армія під командуванням М. Тухачевського. 2 103 учасники цього повстання були засуджені до страти, понад 6,4 тис. —до різних термінів ув’язнення. І в Кронштадті, і під час придушення повстання тамбовських селян армія Тухачевського застосовувала хімічну зброю. Навіть керівництво РКП(б) розуміло, що політика «воєнного комунізму» зазнавала краху. 4.6. ПІДСУМКИ ТА НАСЛІДКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ВІЙНИ У 1920—1922 рр. основні події Громадянської війни перенеслися в Закавказзя, Середню Азію й на Далекий Схід, де Червона армія зуміла здобути пере могу над своїми супротивниками. Громадянська війна перевернула звичний уклад життя й долі людей, поділивши країну на два воро жих табори, знецінила людське життя, утвердила в громадській свідомості жорстокість і непримирен ність. Історичні подробиці. Промислове виробництво в 1920 р. упало до 14% від рівня 1913 р., сільсько господарське виробництво скоротилося майже вдвічі. На фронтах від голоду, хвороб, терору загинули від 12 до 15 млн осіб. Причому власне воєнні втрати становили лише близько 800 тис. осіб. Понад 2 млн громадян Росії змушені були емігрувати з країни. Основні причини перемоги «червоних» у громадянській війні Народ сприйняв Білий рух як захисника старих порядків, тому що на контрольованих «білими» територіях від- новлювалися закони Російської імперії, а власність поверталась попереднім власникам._____________________ Гасло «Єдиної і неподільної Росії» налаштувало проти «білих» національні окраїни. Лідерів Білого рухудис- кредитував в очах народу їх зв'язок з інтервентами._______________________________________________________ Поразку «білих» зумовили їх соціальна й ідейна розрізненість. «Білі» не мали єдиного авторитетного керівни- цтва, їхніх лідерів розділяла ворожість і боротьба за владу.________________________________________________ с т
- 47. Більшовики виграли «війну гасел». їхні гасла були зрозумілі народним масам, що вважали більшовиків «мен шим злом». Соціальна база більшовиків стала набагато ширшою. Більшовики зуміли використати можливості свого потужного державного апарату, сконцентрувати промис- лові й людські ресурси, проводити масову мобілізацію.___________________________________________________ Високу боєздатність виявили «інтербригади» та інші збройні підрозділи, сформовані з іноземців, що опини- лись на території радянської Росії.______________________________________________________________________ ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАИБУТНС: запитання та завдання І. Знаю її с и с т е м а т и з у ю нову іхіфорліахтіхо 1. Якими були передумови революційної кризи на початку 1917 р.? 2. За яких обставин в березні 1917 р. було створено Тимчасовий уряд? 3. Назвіть основні структури державної влади в період двовладдя (березень-липень) 1917 р. 4. Які прогресивні зміни відбулися в Росії після лютневих подій 1917 р.? 5. Хто був лідером партії більшовиків у 1917 р.? 6. Чому більшовики розігнали Установчі збори? 7. Які перетворення здійснили більшовики після приходу до влади? 8. Назвіть дві основні протиборчі сили в роки громадянської війни. 9. Інтереси яких соціальних прошарків і політичних сил виражав Білий рух? Які головні цілі він ставив пе ред собою? 10. Покажіть на карті основні фронти Громадянської війни. 11. Поясніть значення понять: «громадянська війна», «терор». II. О бговоріть у гр уп і 1. Як Ви вважаєте, чому Тимчасовий уряд утратив контроль заходом подій у революції 1917 р.? 2. На Ваш погляд, чи була влада більшовиків легітимною (законною)? 3. Чи можна було, на Вашу думку, запобігти жовтневому перевороту? 4. Визначте основні причини громадянської війни в Росії. 5. Схарактеризуйте підсумки громадянської війни. Чи були в ній, на Ваш погляд, переможці? XIII. М ислю пгворио й салюсшіхххю 1. До кінця 1980-х років В. Ленін мав беззаперечний авторитет у радянському суспільстві. У наш час оцінки цієї історичної особи різні й часто полярні (залежно від політичних поглядів наших сучасників). Визначте своє ставлення до особи лідера більшовиків. 2. Чи можна було, на Вашу думку, запобігти Громадянській війні в конкретно-історичних умовах 1917-1918 pp.? ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ ЇХ: 2 березня 1917 р. 2 5 -2 6 жовтня 1917 р. 2 листопада 1917 р. травень 1918 р. осінь — березень 1919 р. 1920 р. 1 9 2 0 -1 9 2 2 рр. зречення Миколи II від престолу. Утворення Тимчасового уряду захоплення влади більшовиками прийняття Декларації прав народів Росії заколот Чехословацького корпусу розгром військ Колчака поразка армії Денікіна; війна проти Польщі; поразка армії Врангеля перемоги «червоних» у Середній Азії, Закавказзі, на Далекому Сході; завершення громадянської війни
- 48. Революція в Угорщині. Поразка Німеччини. Розпад багатонаціональних імперій і утворення нових незалежних держав у Європі 1. РЕВОЛЮЦІЯ В УГОРЩИНІ 1. РЕВОЛЮЦІЯ 1918 РОКУ В ід п о в ід н о д о маніфесту австрійського імператора Карла (він же був королем Угорщини) від 16 жовтня 1918 р., почалося перетворення імперії на союзну державу. В Угорщині була створена Національнарада на чолі з графом М. Карої. До неї увійшли представники Партії незалежності й Соціал-демо- кратичної партії Угорщини. М. Карої, разом з тим, не був прихильником роз риву з австрійською монархією. Початок демократичної революції. У революції, яка почалась ЗО жовтня 1918 р., основною вимогою широких народних мас Угорщини було проведен ня реформ, а імператор Карл був їхнім рішучим противником. Його уряд не підтримували навіть угорські чиновники та військові. На хвилі революційно го піднесення 16 листопада 1918 р. Національна Рада проголосила Угорщину республікою. Уряд країни очолив М. Карої. Новий кабінет активно взявся здійснювати демократичні реформи. Було встановлене загальне, рівне і пряме виборче право при таємному голосуванні, ухвалені закони про свободу зборів і союзів, дозволялося створення політич них організацій, був прийнятий закон про 8-годинний робочий день. Планува лося провести аграрну реформу, у ході якої мало зменшитися поміщицьке зем леволодіння, а частину землі передбачалося передати безземельним селянам. Основним підсумком демократичної революції 1918р. стало утворення не залежної Угорської держави, яка починала свою нову сторінку історії з демо кратичних перетворень. Зростання впливу комуністів. В Угорщині, на відміну, наприклад, від Ав стрії, був досить сильним вплив комуністів, які в листопаді 1918 р. утворили Комуністичну партію Угорщини (КПУ). Вона складалася здебільшого з вій ськовополонених угорців на чолі з Бела Куном, які повернулися з Росії й мали досвід боротьби за встановлення більшовицької диктатури. Комуністи закли кали до соціалістичної революції і встановлення диктатури пролетаріату за ра дянським зразком. Вони почали активну роботу з розширення свого впливу в Радах, створюваних по всій країні. Бела Кун (1886-1939), діяч угорського й міжнародного революційного руху, один з організаторів Комуністичної партії Угорщини. У 1916 р. перебував у Росії як військовополонений. Брав участь в обороні Петрограда і придушенні лівоесерів ського заколоту в Москві в 1918 р. Нарком закордонних справ і нарком військових справ Угорської Радянської республіки (1919). Після її падіння повернувся до Росії. З 1921 р. — член Виконкому та Президії Комінтерну. У 1921 р. його було направлено до Німеччини, де він намагався підняти комуністичне повстання. Потім — на партій ній роботі в радянській Росії. Під час війни з Врангелем — член Реввоєнради Півден ного фронту, був одним з організаторів розстрілів полонених офіцерів та масових репресій у Криму. З 1923 р. — уповноважений ЦК РКП(б) в ЦК Російського комуніс тичного союзу молоді. З 1924 р. — керівник Агітаційно-пропагандистського відділу Виконкому Комінтерну і член ЦК Компартії Угорщини. У 1928 р. за революційну ан тидержавну діяльність був заарештований у Відні, але завдяки гучній кампанії про тесту, організованій СРСР, його звільнили. Працював на державних і партійних посадах в СРСР. Під час масових репресій 1937-1938 рр. був заарештований, після тортур визнав себе винним і був розстріляний. У 1956 р. — реабілітований. Ш
- 49. 2. СОЦІАЛІСТИЧНА РЕВОЛЮЦІЯ В УГОРЩИНІ В 1919 р. І ВСТАНОВЛЕННЯ КОМУНІСТИЧНОЇ ДИКТАТУРИ Наростання кризи. Зовнішнє і внутрішнє становище молодої республіки було важким. Країни Антанти в ультимативній формі вимагали від переможе ної Угорщини звільнення територій, призначених для її сусідів —Румунії, Че- хословаччини, Королівства сербів, хорватів і словенців. Ця вимога стала фаталь ною для поміркованих політиків на чолі з Карої, які орієнтувалися на країни Антанти й відстоювали принцип територіальної цілісності своєї країни. Уряд Карої не виконав вимог держав-переможниць. Спроба прем’єра спертися на соціал-демократів і створити з них однопартійний уряд ні до чого не призвела. Країни Антанти вирішили запобігти заворушенням і запропо нували ввести війська до Угорщини. Під тиском подій кабінет Карої пішов у відставку. Проте соціал-демократи все-таки створили свій уряд і звернулися до кому ністів із пропозицією взяти в ньому участь. Комуністи вирішили використа ти ситуацію на свій розсуд. Розуміючи, що за ними стоїть досить велика кількість прихильників, вони запропонували соціал-демократам об’єднатися, але на комуністичній платформі. Встановлення комуністичної диктатури. 21 берез ня 1919 р. була утворена об’єднана Соціалістична партія Угорщини (СПУ), де комуністам належала провідна роль. Нова партія оголосила, що бере вла ду в свої руки, і взяла курс на встановлення диктату ри пролетаріату. Робітничі загони роззброїли поліцію та жандар мерію Будапешта, захопили найважливіші об’єкти столиці: вокзали, пошту, телеграф, міст через Ду най. Новий уряд —Революційна урядоварада —про голосив створення УгорськоїРадянськоїРеспубліки. Усі перетворення нова влада здійснювала за вже відомим з досвіду Росії сценарієм. Основні перетворення уряду Угорської Радянської Республіки (УРР) > Націоналізувалися банки, великі й навіть дрібні підприємства, ощад ні каси, транспортні й торговельні контори. Для управління економікою створювалася Вища рада народного господарства, для керівництва галузя ми —народні комісаріати. > Ліквідувався старий державний апарат, влада передавалася до рук створю ваних всюди Рад. Підприємців, чиновників позбавляли політичних прав. > Скасовувалось поміщицьке землеволодіння. Націоналізації підлягали ділянки землі, що перевищували 100 хольдів (1 хольд = 0,57 га). На на ціоналізованих підприємствах у примусовому порядку створювалися кооперативи. > Було встановлено 8-годинний робочий день, підвищувалася зарплата робітникам, знижува лася квартирна плата. Школи, університети, лікарні, бібліотеки були націоналізовані. Вво дилися безкоштовна освіта й медичне обслуго вування. > У зовнішній політиці УРР повністю орієнтува лася на Радянську Росію. Була сформована Чер вона Армія з робітників. > Скасовувалися чини та звання. Церква відокрем лювалася від держави, а школа від церкви. Про водились репресії проти священнослужителів. Народні комісари Угорської Радянської Республіки
- 50. ж Свідчать документи. З декрету Ре волюційної урядової ради про націона лізацію промисловості і транспортних підприємств, шахті рудників (26 берез ня 1919 р.) §1. Радянська республіка ставить своїм за вданням передати у власність трудящих засоби виробництва, налагодити й розширити вироб ництво. Із цією метою Радянська республіка на ціоналізує всі промислові, гірничорудні й тран спортні підприємства, які перевищують за своїми розмірами підприємства кустарної промисло вості, й одночасно підпорядковує їх управлінню всього пролетаріату та контролю робітників да ного підприємства. §2. Націоналізованими підприємствами ке рують виробничі комісари, призначені народним комісаром суспільного виробництва Радянської республіки... (?) Чому в Угорщині так і не вдалося закріпити «соціалістичні перетворення»? «До зброї! До зброї!». Агітаційний плакат Угорської Радянської Республіки, 1919 р. > Здійснювалась примусова реквізиція майна за можних прошарків населення, виселення їх із квар тир і приватних будинків та переселення до них ро бітничих сімей. > Нова влада ухвалила тимчасову Конституцію УРР, щоб надати своїм насильницьким діям кон ституційного характеру. Заходи нової влади, встановлення необмеженої диктатури комуністів викликали вкрай негативне ставлення поміркованих соціал-демократів і пред ставників центристських і правих політичних сил і поготів. Вони вимагали ліквідації радянської влади в країні. Протистояння диктатурі. Проти Угорської Ра дянської Республіки об’єднаним фронтом висту пили держави Антанти, які прагнули ізолювати Угорщину від радянської Росії. У квітні 1919 р. на територію УРР були введені французькі війська (пів день країни), почали наступрумунські й чехословаць кі частини. Однак Угорській Червоній армії вдалося роз громити чехословацькі війська, і вона вступила на територію Словаччини, де за угорським зразком була створена Словацька Радянська Республіка, яка, що правда, проіснувала менш як місяць. Тим часом адмірал колишнього австро-угор- ського флоту М. Хорті почав формувати свою ар мію, яка складалася з колишніх офіцерів угорської королівської армії. Румунські й чехословацькі вій ська у квітні — травні 1919 р. відтіснили Червону армію до річки Тиси, захопивши майже половину території Угорщини. Надії на наступ військ радян ської Росії не виправдалися, тому що її армія була задіяна на фронтах Громадянської війни. Протистояння диктатурі зростало.Улітку 1919р. в Будапешті й у деяких інших містах спалахнули ан- тирадянські повстання, які незабаром були жорсто ко придушені загонами угорських червоноармшців. Падіння диктатури. У країні відбулася господарська катастрофа, заходи радянської влади були малоефективними й не знаходили підтримки серед на селення. Угорщина залишалася в економічній блокаді, а комуністичний уряд фактично не контролював ситуацію в країні. 1 серпня, під натиском насту пальнихдій румунських і чехословацьких військ, він пішов увідставку. У нових умовах уряд Угорщини очолили профспілкові й соціал-демократичні лідери. 4 серпня 1919 р. румунські й чехословацькі війська увійшли в Будапешт. Проіснувавши 133 дні, комуністична влада в країні була повалена. Історичні подробиці. Війна дорого коштувала німецькому народу: близько 2 млн німців загину ли в ході бойових дій, понад 4,5 млн були пора нені, понад 900 тис. померли в тилу від голоду й епідемій, 1,5 млн осіб залишилися інвалідами. 2. НІМЕЧЧИНА 2.1. НАСЛІДКИ ПОРАЗКИ У ВІЙНІ Німеччина, якій належала найбільш активна роль у підготовці й розв’язанні Першої світової ві йни, стала її головною жертвою. Вона не тільки не здійснила переділ світу на свою користь, а й втрати ла життєво важливі ресурси, території, зазнала ве личезних людських втрат. а
- 51. Перша світова війна катастрофічно позначилась на економічному становищі Німеччини і вкрай заго стрила суспільно-політичну обстановку в країні. Війна підірвала фінанси й спричинила розруху в промисловості й сільському господарстві. Загаль ний обсяг промислового виробництва Німеччини знизився в 1918 р. до 57 % від рівня 1913 р. За роки війни більше ніж удвічі скоротилося вирощування зерна, картоплі й інших продовольчих культур. Країна задихалася в лабетах господарської роз рухи, дорожнечі, голоду, високих податків. Напри кінці війни було впроваджено трудову повинність, робочий день — подовжено, заробітна плата не за безпечувала працівникам і їхнім родинам прожит кового мінімуму. Країна перебувала на порозі вели- Першої світової війни. Фото 1919 р. ких потрясінь. 2.2. РОЗСТАНОВКА ПОЛІТИЧНИХ СИЛ У КРАЇНІ В 1918 р. Німецьке суспільство, яке ще чотири роки тому здавалося монолітним і згуртованим, на час закінчення війни роздирали глибокі й непримиренні су перечності. Неминуча поразка, що наближувалася, вкрай загострила проти борство різних політичних сил. Політичну боротьбу вели монархісти, ліберали та соціалісти. Однією з найвпливовіших партій на політичній арені Німеччини в цей час була Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН). Однак соціал-демокра- тичний рух у Німеччині в роки війни зазнав розколу, що був викликаний по літичними розбіжностями серед соціал-демократів, їхніми різними поглядами на тактику і стратегію боротьби за досягнення своїх цілей. Соціал-демократичний рух у Німеччині в 1918 р. Праві соціал-демократи Центристи Ліві соціал-демократи Лідери: Ф. Еберт і Ф. Шей- деман. Виступали за демократичну ре волюцію, встановлення республі канської форми правління, утвер дження демократичних свобод, проведення соціальних реформ, поступову побудову демократич ного суспільства. Навесні 1917 р. організували Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини (НСДПН). Лідери: К. Каутський і Г. Гаазе. Виступали за демократичну рево люцію, відкидали диктатуру пролетарі ату, були прихильниками участі соціал- демократів у парламентській боротьбі, профспілках, громадських організаціях. У 1916 р. створили «Союз Спартака». Лідери: Р. Люксембург і К. Лібкнехт. Виступали за насильницьке захо плення влади, встановлення дикта тури пролетаріату, світову соціаліс тичну революцію. ЗО грудня 1918 р. вийшли з НСДПН і створили Комуніс тичну партію Німеччини. 2.3. ЛИСТОПАДОВА РЕВОЛЮЦІЯ 1918 р. В НІМЕЧЧИНІ І КОМП’СНСЬКЕ ПЕРЕМИР’Я Початок революції. З жовтня 1918 р. імператор (кайзер) Вільгельм //призначив канцлером (главою уряду) принца М. Баденського, якому було доручено негайно звернутися до президента США В. Вільсо- на з проханням про перемир’я й укладення мирного договору. Президент у відповідь вимагав ще до по чатку переговорів виведення німецьких військ із за гарбаних територій, створення відповідального пе ред рейхстагом уряду та зречення кайзера. Наростання загальної кризи й наближення капітуляції Німеччини в Першій світовій війні призвели до революції. Вона почалася 3 листопа да 1918 р. повстанням моряків німецького флоту в Кілі, яке перекинулося на інші міста. матросів і робітників Кіля 4листопада 1918 р. Озброєна демонстрація повсталих
- 52. 9 листопада спалахнуло збройне повстання в Берліні, учасники якого до середини дня захопили місто. Був сформований коаліційний уряд — Рада на родних уповноважених (РНУ), —до складу якого уві йшли представники СДПН і НСДПН. Очолив уряд лідер соціал-демократів Ф. Еберт. За кілька годин до цієї події канцлер М. Баден ський зробив повідомлення про зречення імпера тора Вільгельма II від престолу й сам подав у від ставку. Відрікшись від престолу, Вільгельм у ніч на 10 листопада втік до Голландії. Таким чином, через 47 років після створення, припинила своє існуван ня Німецька імперія. Ф рідріх Еберт (Ebert) (1871-1925). Народився в Гейдельбурзі (на пів- дні Німеччини) в сім’ї кравця. Незабаром кидає майстерню й віддається суспільній роботі, об’єднуючи шорників у громадську організацію. У 1905 р. на з ’їзді СДПН, W здобувши широку популярність завдяки своїм організаторським здібностям, обира- Л ється до ЦК партії. З того часу починається його спільна робота з А. Бебелем. Піс ля хвороби Бебеля вся організаційна робота партії зосереджується в руках Еберта. У 1912р. на вибораху рейхстаг СДПН під керівництвом Еберта блокується з ліберала ми. З перших днів світової війни Еберт підтримує військові заходи німецького уряду. В останні дні монархії вступає в уряд Макса Баденського. Під час Листопадової ре волюції 1918 р. Еберт зайняв пост рейхсканцлера, став одним з голів Ради народних уповноважених. У 1919 р. Національні Збори обирають його президентом Німеччини. V _____________________________________ Суперечності серед учасників Листопадової революції. 9 листопада Ф. Шей- І деман, один з лідерів СДПН, оголосив про створення демократичноїреспублі ки. У той же день лідер ліворадикалів К. Лібкнехт оголосив про створення со ціалістичноїреспубліки в Німеччині. Але реальна влада була в руках РНУ. Таким чином, революція виявила суперечності інтересів і протилежність цілей політичних сил, які брали в ній участь. Більшість соціал-демократів прагнули уникнути громадянської війни й політичної радикалізації. Але ліві соціал-демократи брали приклад з російських більшовиків і прагнули забез печити свою більшість у робітничих радах, які виникли під час революції. Підписання перемир’я. Головнокомандувач німецької армії П. Гінденбург, не гаючи часу, надіслав телеграму німецькій делегації, яка була на переговорах із французьким маршалом Ф. Фошем, що очолював армії Антанти. Він санк ціонував укладення перемир’я на умовах союзників. Перемир’я було підписано в Комп’єнському лісі 11 листопада 1918 р. Ні меччина обіцяла негайно вивести війська з усіх загарбаних територій (у тому числі і з російської), звільнити всіх військовополонених і передати Антанті ве личезну кількість гармат, кулеметів, паровозів, автомобілів, літаків, підводних човнів і бойових кораблів. Так завершилася Перша світова війна, хоча оста точний мирний договір ще треба було підписати. Програма та реформи Ради народних уповноважених (РНУ). У Німеччині в цей час усе сильніше виявлялося прагнення народу до глобальних соціальних перетворень, і це не могли не враховувати соціал-демократи, які були при владі. 12 листопада уряд опублікував програму дій. Скасовувався облоговий стан воєнного часу, проголошувалася свобода слова, зібрань, асоціацій, оголошу валася амністія політичним в’язням, уперше запроваджувалося рівне виборче право при прямому й таємному голосуванні. Важливим аспектом діяльності РНУ стала її соціальна політика. Уряд приступив до працевлаштування демобілізованих солдатів і безробітних, розв’язання проблем соціального забезпечення, регулювання економічних і соціальних відносин. Передбачалося прийняти закон про 8-годинний робо чий день. Автівки з революційними солдатами біля Бранденбурзьких воріт. Поштова листівка. Берлін, 9 листопада 1918 р.
- 53. РНУ використовувала попередній чиновницький апаратдержавного управ ління. Уряд уклав з верховним командуванням армії угодупро спільну підтрим ку громадського порядку, заборонив стихійно створюваним радам втручатися до командування армійськими підрозділами, удіяльність судових органів. Комуністи рвуться до влади. На середину грудня 1918 р. в німецькій рево люції визначилися ліві групи (у тому числі«Союз Спартака»), які виступали за соціалістичну революцію, за передачу влади радам робітничих депутатів. Вони надихались прикладом Радянської Росії. Натомість, лідери СДПН дотримувались помірковано-реформістської по зиції і вважали першорядно важливим скликання Установчих зборів для виро блення і прийняття конституції країни. Ця вимога знаходила широку підтрим ку, утомучислій з бокувідродженихліберальнихі консервативнихпартій, котрі тепер виступали під вивісками «народних», «демократичних», «національних». Тим часом комуністи рвалися до влади. Під керівництвом лідерів «Спарта ка» К. Лібкнехта йР. Люксембург ЗОгрудня 1918 р. було створено Комуністичну партію Німеччини (КПН). Карл Лібкнехт (18 71 -1 91 9 ) — діяч німецького й міжнародного робітничого руху, один із засновників Компартії Німеччини. За професією адвокат. У 1900 р. вступив у ряди Соціап-демократичної партії. Один із засновників Соціалістичного Інтернаціоналу молоді (1907); у 1907-1910 рр. — його голова. К. Лібкнехт був лівим радикалом, виступав за негайне здійснення революційних перетворень, повну на ціоналізацію засобів виробництва та їх усуспільнення, за встановлення абсолютної диктатури пролетаріату, планової економіки. У січні 1916 р. виключений із соціап- демократичної фракції рейхстагу. Під час демонстрації 1травня 1916 р. закликав до повалення уряду, який вів імперіалістичну війну. За цей виступ заарештований. Під тиском революційних сил кайзерівський уряд змушений був звільнити Лібкнехта. У січні 1919 р. Лібкнехт очолив заколот, спрямований проти соціал-демократично- го керівництва Німеччини. Заколотники намагалися встановити в Німеччині кому ністичну диктатуру. 11-12 січня комуністичний заколоту Берліні було придушено. 15 січня 1919 р. К. Лібкнехт і Р. Люксембург були заарештовані та вбиті. І Роза Люксембург (18 71 -1 91 9 ) — німецька ліворадикальна політич на діячка, одна із засновниць Компартії Німеччини. Народилася в 1871 р. (за іншою версією — у 1870 р.) в Польщі, у місті Замостя, на схід від Люблі на. Батько був комерсантом. Р. Люксембург закінчила жіночу гімназію у Вар шаві. У 1889 p., ховаючись від переслідувань поліції за участь у польському революційному підпіллі, емігрувала до Швейцарії, де продовжила освіту. Вивчала в Цюріхському університеті політичну економію, юриспруденцію, філософію й вела революційну пропаганду серед студентів, брала участь у роботі гуртка польських політичних емігрантів, який поклав початок револю ційній соціал-демократії Польщі. Тут зустрілась із соціалістом Лео Йогіхе- сом, захопилась ним, а під його впливом і соціалістичними ідеями. У 1893 р. Р. Люксембург брала участь у заснуванні соціап-демократичної партії Королівства Польського та Литви (СДКПІЛ) й очолила її друкований орган «Робітнича справа». У 1897 році Р. Люксембург захистила док торську дисертацію «Промисловий розвиток Польщі», потім переїхала до Німеччини. Для того щоб отри мати німецьке громадянство, їй довелося оформити фіктивний шлюб з німецьким підданим. Після цього жодних шлюбів не брала й дітей не мала. Роза виявила себе як талановитий журналіст й оратор. Часто відбувала покарання в польських і німецьких тюрмах. Після початку Російської революції в 1905 p. Р. Люк сембург таємно їде до Варшави й бере участь у революційних подіях. Царська охранка ловить її і кидає до в’язниці, де вона перебуває під загрозою розстрілу або каторги. Німецькі друзі визволяють її, і в 1907 р. Р. Люксембург назавжди переселяється до Німеччини. Ще напередодні війни, в 1913 p., за виступи проти мілітаризму Р. Люксембург була засуджена до одного року ув’язнення. Із самого початку Першої світової розгортає свою революційну антивоєнну агітацію, очолюючи групу «Інтернаціонал». Під час війни разом з К. Лібкнехтом заснувала «Союз Спартака». Узимку 1918-1919 pp. брала участь у формуванні німецької компартії. Р. Люксембург різко критикувала більшовиків за встановлення в Радянській Росії одно партійноїдиктатури, за нехтуваннядемократичними свободами тапридушення опозиційних пар тій. К. Лібкнехт і Р. Люксембург були заарештовані й убиті 15 січня 1919 р. о
- 54. 5 січня 1919 р. КПН організувала збройне повстання з метою повалення уряду. Урядові війська придушили цей виступ. К. Лібкнехта і Р. Люксембург було вбито. Останнім акордом революції в Німеччині було проголошення 13 квіт ня 1919 р. Баварської Радянської республіки, яка проіснувала лише три тиж ні. Керівництво республіки намагалося встановити диктатуру за російським зразком, але стягнуті до Мюнхена урядові війська відновили державну владу в Баварії. Подолання революційної кризи. Завдяки цілеспрямованій діяльності демо кратичних сил Німеччині вдалося вийти з революційної кризи. 19 січня 1919 р. відбулися вибори в Установчі збори. Соціал-демократична партія перемогла, отримавши 38 % голосів виборців, інші голоси розподілилися між правими й центристськими партіями. 6 лютого депутати Установчих зборів зібралися на своє перше засідання. Президентом Німеччини був обраний соціал-демократ Ф. Еберт, а інший лідер СДПН Ф. Шейдеман сформував коаліційний уряд. Революція в Німеччині фактично завершилася. П головними підсумками були ліквідація монархіїй встановлення демократичноїреспубліки. До влади в Німеч чині прийшли помірковані соціал-демократи. Почалася розробка проекту нової конституціїкраїни. 3. РОЗПАД БАГАТОНАЦІОНАЛЬНИХ ІМПЕРІЙ І УТВОРЕННЯ НОВИХ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ У ЄВРОПІ Одним з наслідків Першої світової війни був розпад багатонаціональних імперій та утворення на їхніх територіях незалежних держав. 3.1. РОЗПАД ОСМАНСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Ще протягом 1917—1918 рр. війська Антанти займають близькосхідні во лодіння Османської імперії. Після Першої світової війни Сирія й Ліван пере йшли під контроль Франції; Палестина, Йорданія та Ірак —Великої Британії; на заході Аравійського півострову за підтримки англійців утворились неза лежні держави: Хіджаз, Неджд, Асир й Ємен (надалі Хіджаз і Асир увійшли до складу Саудівської Аравії). Севрський договір, укладений державами-переможницями з Туреччиною 10 серпня 1920 р., юридично зафіксував поділ Османської імперії, яка втрачала близько 80 % своїх володінь (Палестину, Трансйорданію, Ірак, Сирію, Ліван та інші території). 3.2. РОЗПАД РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ Багатонаціональна Російська імперія, де сторіччями проводилася політи ка великодержавного шовінізму стосовно неросійських народів, після жов тневого перевороту 1917 р. переживала період розпаду. Більшовики, розуміючи важливість національних проблем, які нашарову валися століттями, прагнули зберегти територію колишньої імперії й нав’язати всім народам і територіямрадянську модель влади. Прийнявши 2 листопада 1917 р. Декларацію прав народів Росії, більшови ки декларували знищення національного гноблення, надання рівноправності й самовизначення націям, аж до їхнього відокремлення, хоча на практиці, як по казали подальші події, вони не збиралися дотримуватись положень цього до кумента. Декларація повинна була, за задумами більшовиків, викликати дові ру до нової влади й залучити народи колишньої імперії на бік Рад. Фінляндія. Окремо постало питання про Фінляндію, що входила до складу імперії. Розуміючи, що грубий тиск на фінів спричинить різке загострення від носин не тільки зНімеччиною, а й із ФранцієютаВеликоюБританією, більшовики пішли на певний компроміс. 31 грудня 1917 р. Раднарком погодився з незалеж ністю Фінляндії (пізніше на такий же компроміс більшовикипішли і з Польщею).
- 55. Проте більшовики радо вітали дії фінських со ціал-демократів та інших лівих, які на чолі з Отто Куусіненом 18 січня 1918 р. сформували загони Червоної гвардії та проголосили Фінляндську Соці алістичну Робочу Республіку. ФСРР і РРФСР вста новили дипломатичні відносини й уклали договір про дружбу та співробітництво. З іншого боку, лідер консервативної партії ба рон Карл Маннергейм сформував загони білої гвар дії, щоб не допустити поширення революційного руху. У ході громадянської війни, у яку втрутились російські війська, які ще залишались у країні, та спрямована до Фінляндії німецька дивізія, радян ську владу у Фінляндії було ліквідовано. З кінця 1918 р. Фінляндія стає демократичною республікою. Польща. До Першої світової війни польські землі входили до скла ду Австро-Угорщини, Німеччини та Росії. Патріотичні сили Польщі боролися за самостійну незалежну державу. У результаті поразки Австро-Угорщини та Німеччини, падіння царського режиму в Росії в листопаді 1918 р. Польща була проголоше на республікою. Президентом і головнокомандувачем польської армії став лідер Соціалістичної партії Юзеф Пілсудський. Більшовики, як і у випадку з Фінляндією, змушені були визнати незалежність Польської держави. Правлячі кола Польщі намагалися включити до складу держа ви литовські, білоруські й українські землі. У проголошенні Західно української Народної Республіки (про це див. нижче, підрозділ «Розпад Австро-Угорщини») вони вбачали загрозу цілісності Польщі, тому бук вально знищили її під час російсько-польської війни 1918—1919 рр. У 1920 р. між Польщею та Директорією було укладено договір, за яким Польща залишала за собою Східну Галичину, Західну Волинь, Холмщину, Полісся. Російсько-польська війна закінчилася підписанням у 1921 р. мирного договору, за яким Західна Україна та Західна Білорусь залишалися за Польщею. Литва. У грудні 1917 р. було відновлено незалежність Литовської держа ви, землі якої до війни входили до складу Російської імперії. Цей акт визнали Німеччина й Радянська Росія (за Брестським мирним договором). Проте після скасування дії Брестського договору (листопад 1918 р.) у Литву вторглися час тини Червоної Армії й установили в Литві радянську владу. Згодом литовським добровольчим загонам вдалося витиснути червоноар- мійців. У Литві були скасовані всі акти Рад і прийнята тимчасова конституція. До 1940 р. вона розвивалася як суверенна держава. Латвія. У листопаді 1918 р. незалежність прого лосила Латвія, де був сформований національний уряд на чолі з К. Ульманісом. Після денонсації (ска сування) Брестського договору з боку Радянської Росії більшовики створили в Латвії маріонетковий радянський уряд, який і закликав у країну Червону армію. Червоноармійці на багнетах установили ра дянську владув країні. Лише в 1919 р., за допомогою країн Антанти, патріотичним силам вдалося витис нути радянські війська. Естонія. Наприкінці 1918 р. війська Червоної Армії окупували й Естонію. На захопленій території була проголошена Естляндська трудова комуна, яку відразу визнала Радянська Росія. Проте після появи Бійці фінської Червоної гвардії Юзеф Пілсудський Бійці за незалежність Естонії 0
- 56. Український офіцер під Львівською ратушею листопад 1918 р. англійської ескадри в Таллінні національний уряд К Пяста зу мів узяти ситуацію під свій контроль. Радянській Росії нічого не залишалося, як визнати неза лежні держави в Прибалтиці. Білорусія. Усього кілька місяців проіснувала створена в 1918 р. Білоруська Народна Республіка. Після поразки у війні Німеччини, яка підтримувала цю незалежну державу, в Біло русії було встановлено радянську владу. Закавказзя, Крим і Середня Азія. Поразка країн Централь ного блоку в Першій світовій війні призвела до евакуації ні мецьких і турецьких військ із Закавказзя. їх змінили англійські війська, які захопили Грузію та Азербайджан. Американці взя ли під свій контроль Нахічевань та Вірменію. У 1918 р. національно-патріотичні сили встановили свою владу в Грузії, Азербайджані та Вірменії. Вони сподівалися утриматися при владі за допомогою сил Антанти. Однак на кі нець 1920 р. Червона Армія окупувала Вірменію йАзербайджан, а в 1921 р. радянська влада була встановлена в Грузії. Під контроль більшовиків перейшли Крим і Середня Азія (за винятком Хіви й Бухари). Україна. Особливо драматично розвивалися події в Украї ні. Після невдалої спроби більшовиків установити радянську владу зсередини, більшовицькі війська радянської Росії ста ли на шлях прямої агресії проти України. Використовуючи помилки та прорахунки молодої української демократії, від сутність консолідації всіх національно-демократичних сил, більшовики, не гребуючи ніякими засобами, силою зброї встановили свою диктатуру в Україні. 3.3. РОЗПАД АВСТРО-УГОРЩИНИ У 1918 р. економічна криза та неврожай, складна обстановка на фронті й розпад сусідньої Російської імперії зумовили розпад Австро-Угорщини. У жовтні 1918 р. імператор Карл І закликав народи імперії згуртуватись, сформувавши національні комітети. Такі комітети були сформовані, але вони зайнялись не укріпленням і централізацією імперії, а відстоюванням інтересів національних меншин. 28жовтня чехословацький національний комітет проголосив незалежність Чехословаччини. 29 жовтня було проголошено Королівство сербів, хорватів і словенців. 31 жовтня в Будапешті (Угорщина) відбулося збройне повстання, й імператор Австрії втратив контроль над країною. У ніч із 31 жовтня на 1 листопада 1918 р. відбу лось Листопадове Повстання у Львові, внаслідок якого було утворено Західно-Українську Народну Республіку (ЗУНР). Територія ЗУНР включала укра їнські етнічні землі й охоплювала Галичину, Буко вину та Закарпаття. 6 листопада в Кракові було повідомлено про від новлення Польщі. 12 листопада проголосила незалежність ще одна українська держава —Карпатська Русь. У цей же день Карл І зрікся престолу. Австро- Угорщина припинила своє існування. Львів. Площа Ринок і ратуша в перші листопадові дні 1918 р.
- 57. Також у ході розпаду імперії виникли Тарнобжезька республіка, Західно- Лемківськареспубліка, Східно-Лемківськареспубліка, Словацька Радянськарес публіка та ін. Таким чином, на територіїколишньоїімперії виникло декілька нових держав — Чехословаччина, Польща, Австрійськареспубліка, Угорщина. Іншірегіони кра їниувійшли до складу Румунії, Югославіїта Італії. Досвід державотворення наукраїнських землях, незважаючи на труднощіта поразки, сприяв зростанню національної самосвідомості українців і був важли вим для створення Української Народної Республіки й подальших державотвор чих процесівукраїнського народу. ЗНАЮ МИНУЛЕ - ОСМИСЛЮЮ СЬОГОДЕННЯ - РОЗУМІЮ МАИБУТНС: запитання та завдання і1. 2 . 3. 4. 5. 6. 7. 8. І. Зн аю її с и с т е л іа т и з у ю н ову ін ф о р м а ц ію Назвіть перетворення, що здійснили угорські комуністи під час існування УРР. Які внутрішні й зовнішні сили протидіяли диктатурі угорських комуністів у 1919 р.? Який вплив на подальший перебіг історичних подій у країні справила поразка Німеччини в Першій світовій війні? Назвіть найбільші й найвпливовіші політичні партії Німеччини в 1918-1933 рр. Якими були головні підсумки листопадової революції в Німеччині? Розставте в хронологічному порядку події: а) Листопадове повстання у Львові; б) прийняття Деклара ції прав народів Росії; в) підписання Севрського договору та розділ Османської імперії; г) незалежність Фінляндії. Покажіть на карті країни Європи, що здобули незалежність у 1917-1918 рр. Покажіть на карті країни Європи, де в 1917-1918 рр. відбувались революції. II. О б го в о р іть у гр у п і ^ . 1. Як Ви вважаєте, чому імена К. Лібкнехта й Р. Люксембург настільки широко вшановували в комуніс ти у Радянському Союзі? 2. Що, на Ваш погляд, було спільного в діях угорських комуністів у період існування УРР і російських більшовиків? Чому угорські комуністи змогли протриматись при владі лише 133 дні? - % III. М ислю пгворио й с а л ю с т ій и о 1. Як Ви вважаєте, чому компартії СІ1ІА, Великої Британії, деяких інших західних країн не мали суттєво го впливу в своїх країнах? 2. На Ваш погляд, чи можливий «експорт революції» в наші дні? Доведіть свою точкузору, наведіть приклади. ЦІ ДАТИ ДОПОМОЖУТЬ ЗРОЗУМІТИ ІСТОРІЮ. ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ IX: листопад 1918 р. 16 листопада 1918 р. березень —серпень 1919 р. революція в Німеччині Угорщина проголошена республікою проголошення й падіння Угорської Радянської Республіки І В І
- 58. Узагальнення до розділу 1. Передумови першої світової війни. Війна та революції 1. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914-1918 рр. 1.1. СТВОРЕННЯ ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИХ БЛОКІВ ТРОЇСТИЙ с о ю з (пізніше - ДЕРЖАВИ ЦЕНТРАЛЬНОГО БЛОКУ) АНТАНТА 1879 р. — договір між Німеччиною та Австро-Угорщиною 1893 р. — договір між Росією і Францією 1882 р. — договір між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією 1904 р. — договір між Англією і Францією, який отримав назву «Антанта» («сердечна згода») жовтень 1914р. — вступ у війну Османської імперії 1907 р. — приєднання до Антанти Росії жовтень 1915 р. — вступ у війну Болгарії 1915р. — вихід із Троїстого союзу Італіїта вступ її у війну на боці Антанти квітень 1917р. — вступ у війну США на боці Антанти (США не в х о д и л и до Антанти, а були лише її союзниками). 1.2. ПРИЧИНИ ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ Г о л о в н о ю причиною Першої світової війни було загострення протиріч між провідними країнами світу в боротьбі за переділ світу. Міжнародну напругу посилили наслідки міжнародних конфліктів XIX ст. та їх несправедливе розв’язання, особливо німецько-французькі й німецько- англійські протиріччя. Мілітаризація країн і гонка озброєнь прискорювали початок війни. 1.3. ПРИВІД ДО ПЕРШОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ 28 червня 1914 р. в м. Сараєво був убитий спадкоємець австро-угорського престолу ерцгерцог Франц Фердинанд. 23 липня Австро-Угорщина пред’явила ультиматум Сербії, а 28 липня розірвала із Сербією дипломатичні відносини й оголосила війну. 29 липня розпочала мобілізацію Росія. Скориставшись цим і звинуватив ши Росію в підготовці до війни, Німеччина 1 серпня 1914 р. оголосила війну Росії. Вступ у війну цих великих держав означав перетворення її на світову. 2. РЕВОЛЮЦІЇ 1917 р. І ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ 2.1. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ В ЛЮ ТОМ У-Ж ОВТНІ 1917 р. Монархічні Ліберальні (кадети) Помірковано- соціалістичні (есери, меншовики) Радикально- соціалістичні (більшовики) Ставлення довлади Припинили своє існування в лютому 1917 р. Виступали на підтримку Тимчасового уряду й Уста новчих зборів, за правову державу у формі конститу ційної монархіїчи республіки. Виступали на підтримку Тимчасового уряду, за пар ламентську республіку. Виступали проти вла ди Тимчасового уряду, за Республіку Рад як перехідну форму до держави диктату ри пролетаріату. Ставлення довійни Відстоювали вірність союзницькому обов’язку. Виступали за доведення війни до переможного за вершення та приєднання до Росії Чорноморських заток. Прихильники «револю ційного оборонництва», від мовлялися від анексій і контрибуцій, боролися за найскоріше укладення спра ведливого миру. Головна позиція: не гайне припинення війни за будь-яку ціну, перетворен ня війни імперіалістичної на війну громадянську. Ш
- 59. Монархічні Ліберальні (кадети) Помірковано- соціалістичні (есери, меншовики) Радикально- соціалістичні (більшовики) Шляхи подолання економічноїкризи Відмова від соціально- економічного реформуван ня до скликання Установчих зборів. За часткові реформи до і за радикальні реформи (в інтересах трудового наро ду) після скликання Уста новчих зборів. За негайне рефор мування економіки шля хом введення робітничого контролю, націоналізацію приватної власності тощо. Тактикаі ставленнядо блоків Блокування з помірко ваними соціалістами в ін тересах забезпечення ста більності. Блок з лібералами че рез активізацію радикалів і неготовність країни до со ціалістичних перетворень. Відмова від будь-яких блоків й угод. Протистав лення пролетаріату й най- бідніших верств селянства всім іншим соціальним гру пам. Впевненість у близь кості світової революції. 2.2. ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА В РОСІЇ Травень 1918 —лютий 1919 р. > початок інтервенції Румунії, Англії, Франції, США; Німеччини, Австро- Угорщини; Румунії; Японії; Туреччини; > заколот Чехословацького корпусу; > формування Добровольчої армії А. Денікіна; > створення Червоної Армії. Наступ на Східному фронті; > заколот лівих есєрів. Події в листопаді 1918 —лютому 1919 р. > революція в Німеччині, Уряд РРФСР анулював Брестський мирний договір; > закінчення Першої світової війни дозволило країнам Антанти посилити свою присутність у Росії. Воєнні дії в березні 1919 — навесні 1920 р. > східний фронт. Наступ армії О. Колчака; > боротьба більшовиків з військами А. Денікіна; > бої на півночі з військами М. Юденича. Воєнні дії навесні — восени 1920 р. > війна проти Польщі. Ризький мирний договір. > війна більшовиків проти військ Врангеля. Перемога більшовиків. 3. ПОДІЇ В НІМЕЧЧИНІ ТАУГОРЩИНІ 1918 р. —Листопадова революція в Німеччині. 13 квітня 1919 р. — проголошено Баварську Радянську республіку, яка проіснувала три тижні. ЗОжовтня 1918р. —початок демократичної революції в Угорщині, березень 1919 р. —встановлення комуністичної диктатури в Угорщині. 4 серпня 1919 р. —румунські й чехословацькі війська увійшли в Будапешт. Проіснувавши 133 дні, комуністичну владу в країні було повалено. 4. РОЗПАД ІМПЕРІЙ ТАУТВОРЕННЯ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ Розпад Османської імперії Сирія й Ліван перейшли під контроль Франції; Палестина, Йорданія та Ірак —Великої Британії. На заході Аравійського півострова за підтримки англійців утворились незалежні держави: Хіджаз, Неджд, Асир і Ємен (надалі Хіджаз й Асир увійшли до складу Саудівської Аравії). І М
- 60. Розпад Російської імперії Незалежність здобули: Фінляндія, Польща, Литва, Латвія, Естонія. Білорусія:після поразки у війні Німеччини в Білорусії було встановлено ра дянську владу. Закавказзя, Крим і Середня Азія: у 1920—1921 рр. було встановлено радян ську владу. Україна: більшовики силою зброї встановили свою диктатуру в Україні. Розпад Австро-Угорщини Незалежність здобули: Чехословаччина, Королівство сербів, хорватів і сло венців, Угорщина. Проголосили незалежність: Захїдно-УкраїнськаНароднаРеспубліка (ЗУНР), Карпатська Русь. У ході розпаду імперії виникли та деякий час існували Тарнобжезькареспу бліка, Західно-Лемківська республіка, Східно-Лемківська республіка, Словацька Радянськареспубліка та ін. 5. ПРАКТИЧНА РОБОТА Уважно розгляньте фотографії на с. 60—61 та скажіть, які історичні події та особи на них зображені.