Download to read offline
типиалерг.pptx
- 1. z Типи алергічних реакцій Підготувала студентка4 групи Тимофієнко Вікторія
- 2. z Aлергія — імуннареакція організму на будь-які речовини антигенного або гаптенного походження, яка супроводжується ушкодженням структури та функції клітин, тканин та органів; це результат неадекватної імунної відповіді на повторне потрапляння в організм певних речовин (алергенів), наслідком чого є порушення функціонування органів, окремих систем чи цілого організму. Алергічні захворювання — це захворювання, що грунтуються на порушеннях стану реактивності організму, головним проявом якого є підвищена чутливість до факторів зовнішнього середовища та речовин ендогенного походження (алергія). Усі алергічні захворювання перебігають з алергічними реакціями — клінічними гострими проявами, в основі яких -імунологічний конфлікт.
- 3. z Тип І. Реагіновий(анафілактичний) тип, ГЧ негайного типу Час реалізації - від секунд – до 30 хв (реакції пізньої фази). Клінічні приклади: анафілактичний шок, анафілактоїдні реакції, атопічна бронхіальна астма, поліноз, алергічний кон’юнктивіт, алергічний риніт, алергічна кропив’янка, набряк Квінке, інсектна алергія Імунопатологічний механізм, обумовлений підвищенням продукції специфічних антитіл класу IgE у відповідь на контакт з певним алергеном
- 4. z Контакт з антигеномна поверхні шкіри, слизової оболонки носу, бронхів, ШКТ чи безпосередньо з макрофагом; макрофаг поглинає алерген і представляє його T-хелперам 2-го типу, котрі починають продукувати цитокіни, які стимулюють проліферацію В-лімфоцитів, їх трансформацію у плазматичні клітини з подальшою продукцією IgE антитіл. Імунологічна фаза Синтез IgE Фіксація IgE на поверхні опасистих клітин і базофілів крові; повторний контакт з тим же антигеном зв’язування антигену з IgE на поверхні опасистих клітин чи базофілів
- 5. z Патохімічна фаза Полягає увивільненні раніше синтезованих медіаторів з опасистих клітин після утворення на їх поверхні імунних комплексів і викид з опасистих клітин медіаторів; Патофізіологічна фаза Полягає у дії цих медіаторів на відповідні рецептори органів і тканин
- 6. z Стимулювати вироблення IgEантитіл здатні білкові речовини або комплекс білка з вуглеводом чи з іншою сполукою. Для алергічної реакції анафілактичного типу не має значення кількість антигена. За молекулярною масою і імуногенністю антигени діляться на дві групи: повні антигени і гаптени. До повних антигенів відносяться антигени пилку, епідермісу і сироватки тварин. Ці антигени самі здатні викликати синтез IgE антитіл. Основу повного антигена складає поліпептидний ланцюг. До гаптенів належать полісахариди, органічні та неорганічні сполуки, метали. Гаптени не здатні самі викликати утворення IgE
- 7. z Т-хелпер 2-го типурозпізнає антиген у вигляді пептиду, що представляється антиген-презентуючою клітиною (АПК) на молекулі головного комплексу гістосумісності ІІ класу (МНС ІІ класу). Антигенні детермінанти розпізнаються В- лімфоцитами, які починають диференціюватися і виробляти IgE під дією активованих T-хелперів 2-го типу. Синтезовані в організмі IgE антитіла зв’язуються переважно з опасистими клітинами або базофілами крові. Опасисті клітини присутні у слизових оболонках, органах і тканинах, в тому числі у рихлій сполучній тканині, що оточує судини. IgE зв’язуються з рецепторами до Fc-фрагменту, що експресовані на поверхні опасистих клітин. На поверхні опасистої клітини одночасно присутні IgE, направлені проти різних антигенів. Кількість молекул IgE, пов’язаних з опасистими клітинами, залежить від рівня IgE у крові. Опасисті клітини хворих на алергію несуть на 30% більше молекул IgE, ніж опасисті клітини здорових. При ІgE-залежній активації антиген повинен з’єднатися принаймні з двома молекулами IgE на поверхні опасистої клітини, тому антигени, що несуть одну ділянку зв’язування з антитілом, не активують опасисті клітини
- 8. z Зв’язування двох сусідніхмолекул IgE алергеном стягує Fc-рецептори на мембрані, що призводить до її конформації, активації клітини і її дегрануляції з вивільненням медіаторів, перш за все гістаміну. Здатність опасистих клітин вивільняти гістамін під дією антигенів у різних людей виражена неоднаково, причини цієї відмінності невідомі. Медіатори процесу Гістамін, серотонін, гепарин, тромбоцитоактиваційний чинник, лейкотрієни (поволі реагуюча субстанція й ін.), чинники хемотаксису еозинофілів, нейтрофілів, простагландіни
- 9. z Механізми вивільнення медіаторів Звільненнябіологічно-активних речовин з опасистих клітин підрозділяють на імунне (ІgE- залежне) і неімунне (незалежне). До незалежних активаторів опасистих клітин відносяться рентгеноконтрастні речовини, деякі фракції комплементу (анафілатоксини C3a, C4a, C5a), нейропептиди (субстанція P), АТФ, інтерлейкіни-1, 3. Неімунне вивільнення біологічно активних речовин з опасистих клітин відбувається під дією фізичних чинників: холоду (холодова кропив’янка), механічного подразнення (уртикарний дермографізм, контактна кропив’янка), сонячного світла (сонячна кропив’янка), тепла і фізичного навантаження (холінергічна кропив’янка). До речовин, пригнічуючих дегрануляцію опасистих клітин, відносяться цАМФ, ЕДТА, кромолін.
- 10. z Тип ІІ. Цитотоксичний(цитологічний) тип, ГЧ негайного типу Час реалізації – до 24 годин. Клінічні прояви: Автоімунна гемолітична анемія, гемолітична хвороба новонароджених, автоімунний тиреоїдит, хвороба Гудпасчера, алергічний медикаментозний агранулоцитоз, тромбоцитопенія, сироваткова хвороба, системний червоний вовчак та ін. Цитотоксичні реакції обумовлені взаємодією IgG або IgM з антигенами, фіксованими на мембранах власних клітин. Це можуть бути змінені ділянки власної мембрани клітини або комплекс мембрани з повним або частіше неповним антигеном (гаптеном).
- 11. z Для тогощоб включився цей механізм, клітини тканин повинні набути автоімунних властивостей. Багато причин призводять до зміни властивостей мембрани клітини. Хімічні речовини (в основному ліки), потрапляючи в організм, міняють антигенні властивості за рахунок як конформаційних змін, так і за рахунок прямого пошкодження ділянки мембрани. Ензими і віруси бактерій можуть ушкоджувати клітинну мембрану, тому багато паразитарних, бактеріальних і вірусних захворювань супроводжуються утворенням автоантитіл до власних клітин і тканин організму.
- 12. z Взаємодія циркулюючого антитіла іфіксованого антигена активація комплементу за класичним шляхом з подальшим лізисом клітини-мішені фагоцитоз клітин-мішеней, пов’язаних або не пов’язаних з активацією системи комплементу. Елімінація відбувається за рахунок клітин ретикулоендотеліальної системи, переважно у селезінці руйнування клітин за рахунок ефекторних клітин і антитілозалежної цитотоксичності.
- 13. z Руйнування клітин зарахунок ефекторних клітин відбувається з активацією Т-клітинної ланки. Процес руйнування зміненої клітини цитотоксичними Т-клітинами (Т-кілери) здійснюється шляхом лізису при прямому контакті. Активною молекулою є цитолізин, який не ушкоджує власну мембрану Т-клітини, але розчиняє мембрану клітини-мішені. Для того щоб розвернулася цитотоксична реакція з лізисом потенційної клітини-мішені, спочатку відбувається розпізнавання антигена. На Т-клітинах є спеціальні рецептори TCR, що розпізнають антиген. Рецептори CD8+-Т-клітин розпізнають і зв’язують антиген, тільки якщо він асоційований з молекулами МНС класу І, а CD4+-Т-клітини розпізнають і зв’язують антиген, що асоціюється з молекулами МНС класу ІІ. Рецептори Т-лімфоцитів розпізнають антиген не в його натуральному вигляді, а взаємодіють з епітопом, що пройшов переробку і представлений на поверхні відповідних антигенів клітин. Ці фагоцитуючі клітини поглинають антиген, піддають його ферментативній переробці з фрагментацією і повертають фрагменти на поверхню клітини у комплексі з молекулами МНС класів І і ІІ. Антиген-представляючими клітинами (АПК) є моноцити, макрофаги, клітини Лангерганса в шкірі, купферовські клітини печінки та інші. Здатність до переробки антигена мають і В-лімфоцити, які у нормі експресують антигени МНС ІІ класу.
- 14. z Основні медіатори цитотоксичних реакцій Комплемент супероксиднийаніон радикал лізосомальні ферменти фагоцитів
- 15. z Тип ІІІ. Імунокомплекснийтип, феномен Артюса, ГЧ негайного типу Час реалізації – 3-8 годин Клінічні прояви: Сироваткова хвороба, місцеві реакції за типом феномену Артюса, алергічні альвеоліти («легені фермера» та ін.), гломерулонефрит, артеріїт, ендокардит Утворення циркулюючих комплексів алергенів і автоалергенів з IgG або ІgM- антитілами і С3b – компонентом комплементу
- 16. z Потрапляючи до кровотоку,антигени зв’язуються з антитілами з утворенням імунних комплексів, які в нормі поглинаються фагоцитами. Це звичайна захисна реакція організму на проникнення в організм чужорідних антигенів. Ця реакція необхідна для підтримки гомеостазу і не закінчується пошкодженням тканин. Проте за певних умов комплекс антиген-антитіло може викликати пошкодження тканин і розвиток захворювання, яке і називатиметься імунокомплексним.
- 17. z Основні причини відкладенняімунних комплексів у тканинах – це збільшення концентрації імунних комплексів у крові і підвищення проникності судин. Фіксовані у тканинах імунні комплекси можуть активувати комплемент і викликати утворення анафілатоксинів, стимулюють хемотаксис нейтрофілів і фагоцитоз. Крупні і дуже дрібні комплекси, утворені при надлишку антитіла, дуже швидко видаляються з кровотоку і в цілому з організму через ретикуло-ендотеліальну систему Нерозчинні преципітуючі комплекси, утворені при еквівалентному співвідношенні антингена і антитіла, видаляються за допомогою фагоцитозу і не викликають пошкодження, за невеликим винятком (наприклад, при великій кількості при проходженні через фільтруючі мембрани у гломерулах). Невеликі комплекси, утворені при великому надлишку антигена, циркулюють тривалий час, але мають слабку ушкоджуючу здатність Патологічні комплекси, що утворюються при деякому надлишку антигена над антитілом, будучи розчинними, уникають елімінації за допомогою фагоцитозу. Вони мають здатність проникати через ендотелій судин і відкладатися на базальній мембрані судин.
- 18. z Патологічні імунні комплексиможуть активувати систему комплементу за класичним шляхом. Ці активовані фрагменти системи комплементу володіють хемотаксичними властивостями і привертають в місце відкладення комплексу інші клітини (нейтрофіли, тромбоцити, еозинофіли, макрофаги). Секретуючі лізосомальні ферменти руйнують мембрану судин. Причинними антигенами можуть стати бактеріальні, грибкові і вірусні антигени, чужорідні білки і автоантигени. Необхідно відзначити, що ІgG4 і ІgЕ комплемент не активують. Медіатори процесу: комплемент, лізосомальні ферменти, кініни, супроксидний аніон радікал, гістамін, серотонін
- 19. z Тип ІV. Сповільненийтип, (клітинно- опосередковані реакції туберкулінового типу), ГЧ сповільненого типу Час реалізації – 24-48 год. і більше Клінічні прояви: Алергічний контактний дерматит, реакція відторгнення алотрансплантату, інфекційно-алергічні захворювання (туберкульоз, лепра, бруцельоз, сифіліс, грибкові захворювання шкіри і легень, протозойні інфекції) Взаємодія алергену з лімфоцитами (Т- ефекторами ГЧСТ), цитотоксична дія сенсибілізованих Т-ефекторів через лімфокіни
- 20. z Алергічні реакції сповільненоготипу є не гуморальними, а клітинними реакціями. Ці реакції обумовлені взаємодією сенсибілізованих T- лімфоцитів з причинними антигенами. Взаємодія сенсибілізованих Т-лімфоцитів із специфічним антигеном призводить до секреції ефекторних молекул – лімфокінів, які опосередкують пряму цитотоксичну дію, мобілізацію і активацію макрофагів.
- 21. z Імунна відповідь приалергічних реакціях сповільненого типу опосередкована CD4+-T-хелперами 1-го типу, раніше сенсибілізованими до комбінації антигену з МНС класу ІІ (головний комплекс гістосумісності – HLA-DR). При повторній дії того ж антигена в комплексі з молекулами МНС класу ІІ T- хелпери 1-го типу відповідають секрецією цитокінів, що привертають і активують макрофаги. Активовані макрофаги поглинають антигени, але, в зв’язку з відсутністю антигенної специфічності, можуть так само ушкоджувати і нормальні клітини. Цитотоксичні Т-кілери розпізнають чужорідний антиген у поєднанні з MHC І класу (HLA-A, HLA-B, HLA-C). T-хелпери 1-го типу сприяють проліферації і активації інших Т-клітин за рахунок продукції IL-2
- 22. z Тип V. Рецепторноопосередкована автосенсибілізаціяобумовлена антитілами (дією антирецепторних або антиефекторних антитіл), ГЧ негайного типу Час реалізації – До 24 год Клінічні прояви: Тиреотоксикоз, інсулінозалежний цукровий діабет, виразкова хвороба, резистентна до H1-блокаторів Взаємодія IgG автоантитіл з рецепторами власних клітин, антитіл до гормонів або цитокінів. Як результат – гіперстимуляція або блокування специфічної активності клітин (щитоподібної або підшлункової залоз, Т-лімфоцитів Медіатори процесу: авто-антитіла до рецепторів або конформаційно сполучених з рецепторами детермінант
- 23.