Біоетика
Це розділприкладної етики, філософської дисципліни,
що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини
та всього живого, визначає, які дії щодо живого з
морального погляду є припустимими, а які —
неприпустимими. Або іншими словами: біоетика — це
органічне поєднання новітніх досягнень біологічної науки
та медицини з духовністю. У сучасному суспільстві вона
стала ознакою цивілізованості.
3.
Основні принципи біоетики
Американські вчені Т. Бошам і Дж. Чайлдресс запропонували чотири основні
принципи біоетики: автономії, не нашкодь, благодіяння, справедливості.
Використання цих принципів регулюють відповідні правила: правдивості,
приватності, конфіденційності, достовірності, інформованої згоди [12, 94]. Ці
принципи вважають сьогодні центральними в біоетиці і застосовують їх не тільки
щодо людини, а й до тварин та всіх інших представників живого світу. Варто
наголосити, що вказані принципи доповнюють і пристосовують традиційну етику
Гіппократа до умов сучасності. Також в біоетичній практиці, крім філософсько-
етичних, використовують низку різноманітних принципів та правил: утилітарних, део
нтологічних, теологічних, віртуальних. Ці принципи мають, насамперед, вузьку меди
ко-практичну спрямованість.
Ще один з основних принципів, яким мають керуватися у своїй діяльності біоетичні
комітети, є повага до життя та гідності людини (здорової чи хворої). В усіх випадках
без винятку інтереси людини мають бути вищими за інтереси науки і суспільства,
вона повинна бути надійно захищеною від народження і до смерті.
4.
Суть принципів
Сутьпринципу автономії – у повазі до людини як
особистості, у визнанні її вільного вибору, права та
можливості відігравати визначальну роль у прийнятті
рішень стосовно власного благополуччя.
Принцип "не нашкодь" зобов’язує не завдавати шкоди
іншій людині не тільки прямо, безпосередньо, а
й побічно.
Принцип справедливості проголошує необхідність і
можливість справедливого задоволення потреб людини
і розподілу матеріальних і духовних благ.
5.
Значення біоетики
Біоетикаяк біологія духовності застерігає молодь перед загрозами для життя, які часто
проявляються як егоїстичні задоволення. Біоетика — це сукупність понять і принципів,
направлених на моральне вдосконалення людства, охорону прав і достоїнств людини у зв'язку з
революційними досягненнями сучасної біології, особливо молекулярної генетики, генетичної
інженерії, розшифрування генома людини і тварин. Біоетика старається визначити рубежі
медичного втручання людини, а також визначити моральну вартість медичних діянь, які
розглядаються. «Становлення і все ширший розвиток біоетики сприяє рефлексії і діалогу — між
віруючими і невіруючими, а також між прихильниками різних релігій — про основні етичні
проблеми, пов'язані з людським життям». Біоетика закладає глибокий фундамент «цивілізації
любові та життя», без якої існування осіб і суспільства втрачає свій найбільш людський сенс.
Біоетика спричиняється до зростання інтересу до якості життя, а також до екології, що особливо
актуально в суспільствах з високим ступенем розвитку, в яких люди прагнуть вже не тільки до
запевнення собі основних засобів до життя, скільки до глобалістичного покращення умов життя.
В сучасному суспільстві людство стоїть перед надлюдським, драматичним змаганням між злом і
добром, між смертю і життям, між «культурою смерті» і «культурою життя». Всі ми беремо
участь у цьому, а отже, не можемо ухилятися від безумовного обов'язку відповідальності за
життя. Біоетика — це наука, яка займається відношеннями, які етика має із проблемою
пов'язаної з життям, як наприклад: штучне запліднення, генетична маніпуляція, розмноження —
in vitro тощо. Наука яка ставить у стисле відношення науки, як наприклад: біологія,
біомедицина, технологія, яка ними пов'язана, якої природа не тільки етична, але юридична і
соціальна. Щоправда, дебат дуже відкритий між науковими працівниками, економістами,
політиками і церковної владою, з наміром уникнути розділення і відокремлення наукового
дослідження щодо філософсько-моральної рефлексії.