ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ БІОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЦИНІ
Презентація
Виконала:
Аліна Кривонос
Біоетика
 Це розділ прикладної етики, філософської дисципліни,
що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини
та всього живого, визначає, які дії щодо живого з
морального погляду є припустимими, а які —
неприпустимими. Або іншими словами: біоетика — це
органічне поєднання новітніх досягнень біологічної науки
та медицини з духовністю. У сучасному суспільстві вона
стала ознакою цивілізованості.
Основні принципи біоетики
 Американські вчені Т. Бошам і Дж. Чайлдресс запропонували чотири основні
принципи біоетики: автономії, не нашкодь, благодіяння, справедливості.
Використання цих принципів регулюють відповідні правила: правдивості,
приватності, конфіденційності, достовірності, інформованої згоди [12, 94]. Ці
принципи вважають сьогодні центральними в біоетиці і застосовують їх не тільки
щодо людини, а й до тварин та всіх інших представників живого світу. Варто
наголосити, що вказані принципи доповнюють і пристосовують традиційну етику
Гіппократа до умов сучасності. Також в біоетичній практиці, крім філософсько-
етичних, використовують низку різноманітних принципів та правил: утилітарних, део
нтологічних, теологічних, віртуальних. Ці принципи мають, насамперед, вузьку меди
ко-практичну спрямованість.
 Ще один з основних принципів, яким мають керуватися у своїй діяльності біоетичні
комітети, є повага до життя та гідності людини (здорової чи хворої). В усіх випадках
без винятку інтереси людини мають бути вищими за інтереси науки і суспільства,
вона повинна бути надійно захищеною від народження і до смерті.
Суть принципів
 Суть принципу автономії – у повазі до людини як
особистості, у визнанні її вільного вибору, права та
можливості відігравати визначальну роль у прийнятті
рішень стосовно власного благополуччя.
 Принцип "не нашкодь" зобов’язує не завдавати шкоди
іншій людині не тільки прямо, безпосередньо, а
й побічно.
 Принцип справедливості проголошує необхідність і
можливість справедливого задоволення потреб людини
і розподілу матеріальних і духовних благ.
Значення біоетики
 Біоетика як біологія духовності застерігає молодь перед загрозами для життя, які часто
проявляються як егоїстичні задоволення. Біоетика — це сукупність понять і принципів,
направлених на моральне вдосконалення людства, охорону прав і достоїнств людини у зв'язку з
революційними досягненнями сучасної біології, особливо молекулярної генетики, генетичної
інженерії, розшифрування генома людини і тварин. Біоетика старається визначити рубежі
медичного втручання людини, а також визначити моральну вартість медичних діянь, які
розглядаються. «Становлення і все ширший розвиток біоетики сприяє рефлексії і діалогу — між
віруючими і невіруючими, а також між прихильниками різних релігій — про основні етичні
проблеми, пов'язані з людським життям». Біоетика закладає глибокий фундамент «цивілізації
любові та життя», без якої існування осіб і суспільства втрачає свій найбільш людський сенс.
 Біоетика спричиняється до зростання інтересу до якості життя, а також до екології, що особливо
актуально в суспільствах з високим ступенем розвитку, в яких люди прагнуть вже не тільки до
запевнення собі основних засобів до життя, скільки до глобалістичного покращення умов життя.
В сучасному суспільстві людство стоїть перед надлюдським, драматичним змаганням між злом і
добром, між смертю і життям, між «культурою смерті» і «культурою життя». Всі ми беремо
участь у цьому, а отже, не можемо ухилятися від безумовного обов'язку відповідальності за
життя. Біоетика — це наука, яка займається відношеннями, які етика має із проблемою
пов'язаної з життям, як наприклад: штучне запліднення, генетична маніпуляція, розмноження —
in vitro тощо. Наука яка ставить у стисле відношення науки, як наприклад: біологія,
біомедицина, технологія, яка ними пов'язана, якої природа не тільки етична, але юридична і
соціальна. Щоправда, дебат дуже відкритий між науковими працівниками, економістами,
політиками і церковної владою, з наміром уникнути розділення і відокремлення наукового
дослідження щодо філософсько-моральної рефлексії.
Дякую за увагу!!!

ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ БІОЕТИКИ В СУЧАСНІЙ МЕДИЦИНІ​

  • 1.
    ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ БІОЕТИКИВ СУЧАСНІЙ МЕДИЦИНІ Презентація Виконала: Аліна Кривонос
  • 2.
    Біоетика  Це розділприкладної етики, філософської дисципліни, що вивчає проблеми моралі насамперед стосовно людини та всього живого, визначає, які дії щодо живого з морального погляду є припустимими, а які — неприпустимими. Або іншими словами: біоетика — це органічне поєднання новітніх досягнень біологічної науки та медицини з духовністю. У сучасному суспільстві вона стала ознакою цивілізованості.
  • 3.
    Основні принципи біоетики Американські вчені Т. Бошам і Дж. Чайлдресс запропонували чотири основні принципи біоетики: автономії, не нашкодь, благодіяння, справедливості. Використання цих принципів регулюють відповідні правила: правдивості, приватності, конфіденційності, достовірності, інформованої згоди [12, 94]. Ці принципи вважають сьогодні центральними в біоетиці і застосовують їх не тільки щодо людини, а й до тварин та всіх інших представників живого світу. Варто наголосити, що вказані принципи доповнюють і пристосовують традиційну етику Гіппократа до умов сучасності. Також в біоетичній практиці, крім філософсько- етичних, використовують низку різноманітних принципів та правил: утилітарних, део нтологічних, теологічних, віртуальних. Ці принципи мають, насамперед, вузьку меди ко-практичну спрямованість.  Ще один з основних принципів, яким мають керуватися у своїй діяльності біоетичні комітети, є повага до життя та гідності людини (здорової чи хворої). В усіх випадках без винятку інтереси людини мають бути вищими за інтереси науки і суспільства, вона повинна бути надійно захищеною від народження і до смерті.
  • 4.
    Суть принципів  Сутьпринципу автономії – у повазі до людини як особистості, у визнанні її вільного вибору, права та можливості відігравати визначальну роль у прийнятті рішень стосовно власного благополуччя.  Принцип "не нашкодь" зобов’язує не завдавати шкоди іншій людині не тільки прямо, безпосередньо, а й побічно.  Принцип справедливості проголошує необхідність і можливість справедливого задоволення потреб людини і розподілу матеріальних і духовних благ.
  • 5.
    Значення біоетики  Біоетикаяк біологія духовності застерігає молодь перед загрозами для життя, які часто проявляються як егоїстичні задоволення. Біоетика — це сукупність понять і принципів, направлених на моральне вдосконалення людства, охорону прав і достоїнств людини у зв'язку з революційними досягненнями сучасної біології, особливо молекулярної генетики, генетичної інженерії, розшифрування генома людини і тварин. Біоетика старається визначити рубежі медичного втручання людини, а також визначити моральну вартість медичних діянь, які розглядаються. «Становлення і все ширший розвиток біоетики сприяє рефлексії і діалогу — між віруючими і невіруючими, а також між прихильниками різних релігій — про основні етичні проблеми, пов'язані з людським життям». Біоетика закладає глибокий фундамент «цивілізації любові та життя», без якої існування осіб і суспільства втрачає свій найбільш людський сенс.  Біоетика спричиняється до зростання інтересу до якості життя, а також до екології, що особливо актуально в суспільствах з високим ступенем розвитку, в яких люди прагнуть вже не тільки до запевнення собі основних засобів до життя, скільки до глобалістичного покращення умов життя. В сучасному суспільстві людство стоїть перед надлюдським, драматичним змаганням між злом і добром, між смертю і життям, між «культурою смерті» і «культурою життя». Всі ми беремо участь у цьому, а отже, не можемо ухилятися від безумовного обов'язку відповідальності за життя. Біоетика — це наука, яка займається відношеннями, які етика має із проблемою пов'язаної з життям, як наприклад: штучне запліднення, генетична маніпуляція, розмноження — in vitro тощо. Наука яка ставить у стисле відношення науки, як наприклад: біологія, біомедицина, технологія, яка ними пов'язана, якої природа не тільки етична, але юридична і соціальна. Щоправда, дебат дуже відкритий між науковими працівниками, економістами, політиками і церковної владою, з наміром уникнути розділення і відокремлення наукового дослідження щодо філософсько-моральної рефлексії.
  • 6.